Ультраправі в Україні: нечисленні, але є
Ці твердження наскрізь брехливі. На нещодавніх виборах Ради крайні праві партії не зуміли подолати бар'єр у 5%, хоча якщо б вони об'єдналися в єдиний блок, то це їм би, ймовірно, вдалося.
Тільки один з членів нинішнього уряду пов'язаний з націоналістами, хоча і він жодним чином не є неонацистом або фашистом. А головою Ради став єврей Володимир Гройсман. Він обіймає третю за важливістю посаду в державі після президента і прем'єр-міністра.
Однак українські політики і засоби масової інформації кидаються до інших крайнощів. Вони стверджують, що в українському політичному просторі фашистів немає взагалі. Це також не відповідає дійсності.
В результаті питання про існування в Україні крайніх правих сил залишається дуже болючим. Ніхто не хоче обговорювати цю тему через страх підіграти російській пропаганді.
Однак це замовчування має свої негативні наслідки, оскільки ультранаціоналісти під його прикриттям уникають суспільної уваги. Багато українців взагалі нічого не знають про їхнє існування і не розуміють, у чому саме полягає їхня неонацистська або фашистська ідеологія.
Це замовчування виявилося повною мірою після того, як президент Петро Порошенко вручив український паспорт людині, яка, якщо вірити правозахисникам, є "білоруським неонацистом".
Це сталося на церемонії вручення президентом нагород захисникам Донецького аеропорту 5 грудня.
Серед них був Сергій Коротких, білорус за національністю, якому указом президента надали українське громадянство за "мужність і віддану службу".
На сайті президента з'явилася фотографія, на якій пан Порошенко дружньо поплескує по плечу одягненого в камуфляж Коротких.
Експерти, які добре знають ситуацію з правими партіями, піддали рішення президента критиці. Вони вказують, що пан Коротких є членом неонацистської організації в Росії і підозрюється в організації вибуху на Манежній площі в Москві в 2007 році.
Як вказує український історик Антон Шеховцов, метою цієї організації була підготовка до расової війни.
За його словами, Сергій Коротких розшукується російською владою і затримувався в 2013 році в Мінську за завдання ножових поранень учаснику антифашистської акції. Пізніше він був звільнений через відсутність доказів.
Однак українські офіційні особи відкидають всі звинувачення на адресу Сергія Коротких.
"Контррозвідка не має жодних даних, які могли б перешкодити йому стати громадянином України", - заявив Валентин Наливайченко, голова Служби безпеки України.
Не підлягає сумніву, що неонацисти присутні, хоча і в невеликих масштабах, у нинішньому українському політичному просторі.
Батальйон "Азов"
Як показує випадок Сергія Коротких, українські ультранаціоналісти опинилися серед найстійкіших солдатів, які беруть участь у жорстокій війні проти російських окупантів на Донбасі, серед яких теж чимало представників вкрай правих сил.
В результаті вони домоглися визнання в суспільстві, хоча більшість українців не знайомі з їхніми політичними поглядами.
Історія добровольчого батальйону "Азов" є в цьому плані показовою.
Він був сформований екстремістами з організації "Патріот України", які вважають євреїв та інші меншини "недолюдьми" і виступають за хрестовий похід проти них. На його емблемах присутні три нацистських символи - видозмінений символ Вольфсангель ("вовчий гак"), чорне сонце і назва "Чорний корпус", яка використовувалася у військах СС.
"Азов" є лише одним з понад півсотні добровольчих формувань, які борються на сході України, і переважна більшість з цих добровольців не можуть вважатися екстремістами. Однак деякі українські політики активно підтримують саме це формування:
- Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та його заступник Антон Геращенко виступали на підтримку на виборах кандидатури Андрія Білецького, командира батальйону "Азов" і члена керівництва організації "Патріот України"
- Вадим Троян, заступник командира полку і член керівництва організації "Патріот України", нещодавно призначений начальником міліції Київської області
- Сергій Коротких також входить до складу батальйону "Азов"
Слід зауважити, що українські засоби масової інформації ніяк не коментують ці факти.
Нещодавно відомий сайт "Лівий берег" опублікував велике інтерв'ю з Вадимом Трояном, під час якого журналіст жодного разу не поставив питання про його неонацистське минуле або політичні погляди.
А коли інформаційне агентство "УНІАН" опублікувало повідомлення про церемонію нагородження під заголовком "Порошенко вручив український паспорт білоруському неонацисту", це повідомлення було невдовзі зняте з сайту і замінене іншим, в якому питання про неонацистські зв'язки пана Коротких обійшли стороною. Редактори агентства відмовилися від коментарів.
Це замовчування несе в собі чималі ризики. Правозахисники вказують, що дії батальйону "Азов", про які часто повідомляється в західній пресі, грають на руку російській пропаганді і завдають шкоди репутації України.
І хоча неонацисти в Україні не представлені в парламенті і не входять в уряд, їхній вплив зростає і призначення Трояна - один із прикладів цьому.
Українська громадськість абсолютно не проінформована про це. Питання в тому, чому ніхто не поспішає їм про це розповісти?
