ПОДАТКИ: ДОБРО ЧИ ЗЛО?

З податками пов'язано найбільше сподівань, страхів та різноманітних зловживань. Мало є речей, які люди роблять з таким небажанням, як сплачують податки. І разом з тим податки необхідні, адже без них нема держави, і люди, які вимагають скасування податкової системи, фактично вимагають знищення держави.

Однак можна сказати дуже просту річ: якщо машина не їде, а тільки жере бензин, її необов'язково ламати, а потім назло кондуктору йти пішки. Можна її поремонтувати, але для цього треба знатися на тому, як вона працює.

Фактично, збираючи податки, держава вчиняє злочин, відбираючи у людей зароблене і передаючи їх у "загальну скарбничку" - точнісінько так само, як це роблять бандюки, збираючи данину у свій "общак". І саме так нині роблять бойовики ДНР, формуючи свою "фінансову систему".

Виходить, нема різниці між державою та бандитами, і держава по суті є насильницькою системою "стаціонарного бандюка"?

Приблизно так і вважав Ленін, називаючи державу апаратом насильства, - і точнісінько таку систему і збудував. А ми успадкували. І це необхідно усвідомити, щоб зрозуміти, як це має працювати в нормальній країні.

Звернімось тепер знову до Фредеріка Бастіа, чиї теоретичні побудови минулого разу нам уже допомогли розібратися з азами.

Жодне суспільство не може існувати без довіри до законів. Найпростіший спосіб домогтися такої довіри - не впроваджувати закону силовим порядком, дедалі збільшуючи базу покарання, а зробити закон відповідним до права. Щоб його виконання було легшим, ніж його обхід чи порушення, а його норми поважалися в суспільстві.

У цьому й різниця між бандитським "общаком" та державним бюджетом. У нормальній країні сплата податків, навіть при наявності жорстоких норм у кримінальному кодексі, не відбувається методом обдирання. Люди там самі їх платять, і не тому, що в них височенна правосвідомість або - як розповідає поширена легенда - їх там перелякали розстрілами безбілетників у трамваях. Як ми знаємо з історії, свого часу в Европі через підвищення податків більше за десятину бували навіть війни. А тепер європейці платять податки вп'ятеро вищі - і чомусь бунтів не видно.

У чому ж причина?

Увага, ключовий момент:

- у нормальних країнах люди платять податки тому, що навзаєм держава їм пропонує такий широченний спектр можливостей, що віддане повертається громадянину багатократно - у вигляді послуг, захисту, плекання суспільного розвитку в цілому і конкретно прав кожного громадянина.

І справді, коли Фредерік Бастіа дає визначення "узаконеного грабунку", він робить важливу обмовку:

- грабунок тоді і тільки тоді є грабунком, коли відбувається передача майна від людини, яка ним володіє, іншій людині, якій воно не належить, і при цьому немає згоди та адекватного відшкодування.

Звідси простий висновок. Ви можете скільки завгодно підвищувати податки, поки люди відчувають, що за віддані ними гроші вони отримують адекватне відшкодування. Це може бути все, що завгодно. Ось, посмиком:

- можливості для ведення бізнесу (за принципом "звісно, я охоче віддам вам півзарплати - я собі ще зароблю");
- захист від свавілля ("звісно, я охоче віддам вам півзарплати, якщо ви посадите ту потвору, що лупцює моїх дітей");
- захист від іноземного загарбання ("звісно, я охоче віддам вам півзарплати, тільки не допустіть, щоб на нашій землі панував ворог").

Ключове в цьому - "охоче". Людина сама повинна платити податки і відчувати, що віддає зароблене на захист і реалізацію своїх прав, а не почуватися пограбованою.

У нас дуже люблять у зв'язку з темою податків згадувати Швецію, де рівень податків сягає 60-70%. Але при цьому чомусь ніхто й не думає порівняти, скільки навзамін отримує від держави послуг шведський громадянин, а скільки український. Виходить дуже красива схема: податки як у Швеції, а послуги як в УРСР.

Отже, якщо ви підвищуєте податки, а не показуєте навзамін, що позитивного люди отримають в обмін на віддане, - рано чи пізно люди замисляться: що важливіше - повага до закону чи повага до себе і своєї праці?

А після цього, як правило, бувають наслідки.

І, як нас учить європейська історія, ці наслідки завжди бувають поганими для тих, хто закон перетворював на знаряддя грабунку.