Зупинити епідемію ВІЛ: харківські реалії
Розвиток людської цивілізації нерозривно пов'язаний з війнами, хворобами та епідеміями. За останню тисячу років і ті й інші забрали мільйони життів: віспа, холера, чума… У середні віки в Європі епідемії забирали від 1/3 до половини населення.
Вважається, що на сьогоднішній день немає більшої небезпеки для людства, ніж епідемія ВІЛ, яка за останні 25 років набула характеру світової катастрофи. Епідемія дійсно впевнено крокує планетою, але мало хто знає, що хвороба, викликана вірусом імунодефіцитом людини (ВІЛ), була виключена зі списку смертельних. Спеціалісти стверджують, що сповільнити темпи поширення інфекції, зменшити кількість ВІЛ-інфікованих та створити умови для нормального їх життя можливо завдяки раціональним підходам в охороні здоров’я та докорінно змінивши механізми соціального захисту населення.
Про зміни в соціальній сфері та охорони здоров’я вже не просто говорять, а кричать ВІЛ-сервісні та інші неурядові громадські організації, благодійні фонди, які стурбовані майбутнім фактом відходу Глобального фонду з України у 2017 році. Відомо, що Глобальний фонд фінансує левову частку заходів боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу, відповідно через відсутність грантових коштів та неготовність державного бюджету до такого виклику, ми отримаємо гуманітарну та медичну катастрофу. Трохи статистики. З 1987 року в Україні зареєстровано близько 27000 випадків ВІЛ. У 2014 році було зареєстровано близько 17000 нових ВІЛ-інфікованих. У Харківській області станом на 1 листопада за даними Департаменту охорони здоров’я на диспансерному обліку перебуває 2947 ВІЛ-інфікованих. Останні пару років все частіше на медіа-ресурсах місцевих органів влади з’являються оптимістичні статті щодо зменшення кількості випадків зараження ВІЛ. Подібна тенденція зафіксована у 2012 році на національному рівні, але, нажаль, ці дані не свідчать про стабілізацію епідемії в Україні або Харківській області. Факт зменшення випадків зараження ВІЛ пояснюється зменшенням обсягів обстежень на наявність антитіл до ВІЛ. Наприклад, виконання орієнтовного плану обстеження населення Харківської області за 10 місяців 2014 року (без донорів та вагітних, для яких тестування на ВІЛ обов’зякове) виконано на 56%, окремо по місту Харкову на 31,7%. Тобто, якщо ми навіть не тестуємо населення на ВІЛ, то яким чином ми можемо зрозуміти характер протікання епідемії.
У цій статті ми хочемо висвітлити видатки на соціальну сферу та охорону здоров’я в Харківські області, в тому числі і частку, яка виділяється на боротьбу з епідемією ВІЛ/СНІДу і запропонувати органам місцевої влади кілька раціональних кроків для поліпшення соціального захисту населення та якості медичних послуг ВІЛ-інфікованим людям.
Частка видатків на охорону здоров’я в бюджеті Харківської області за 2014 рік складає 15,3% із всього бюджету області, тобто 1 148 772 933 грн. із 7 497 473 800 грн., в середньому – це 418 гривень на одну людину в рік.
Що ж до ВІЛ\СНІДу, то видатки на подолання епідемії склали 0,6% (6 982 466 грн.) від бюджету на охорону здоров’я в Харківській області. Це близько 2 тис. грн. на одну ВІЛ-інфіковану людину. Але ж за ці гроші мають щороку забезпечувати не лише лікування та підтримку ВІЛ-інфікованих, а й тестування загального населення, просвітницькі кампанії по протидії епідемії та соціальні послуги. Більш ефективна протидія ВІЛ може бути досягнута в межах наявних видатків за рахунок зміни принципів фінансування. Наприклад, збільшення видатків на тести та ліки має відбутися за рахунок зменшення видатків на утримання установ; збільшення обсягів тестування загального населення для оперативного виявлення захворювання можна домогтися шляхом перерозподілу коштів згідно з динамікою епідемії у відповідному регіоні. А для Харківщини запровадити, нарешті, Обласну програму з протидії епідемії ВІЛ/СНІДу згідно з Законом «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки».
Актуальним як ніколи стає питання боротьби з ВІЛ/СНІДом в соціальному плані. Так, частка видатків на соціальну сферу в бюджеті області за 2014 рік складає 4,6% - це 345784703 грн. із 7 497 473 800 грн.. Видатки на соціальні послуги взагалі займають близько 3%, в середньому – це 60 гривень на одну людину на рік. Аналіз видатків Центру соціальних служб для молоді міста Харкова показує нам, що на одного клієнта центру витрачається 28,5 грн. Але варто зазначити, що у жодному з «соціальних бюджетів» не закладені видатки на боротьбу з епідемією ВІЛ/СНІДу. Держава не розуміє, що таким людям конче необхідна допомога соціального працівника та психолога. Держава не бачить необхідності проведення широкомасштабних просвітницьких кампаній, направлених на роз’яснювальну роботу серед населення. Наприклад, цікаво буде дізнатися, що за 2013-2014 роки частка ВІЛ-інфікованих не з груп ризику до 53%, тобто під загрозою опиняються всі категорії населення України. Враховуючи, що видатки на оплату праці в Харківському центрі соціальних служб складають більше 70% всього бюджету, варто наполягати робити спектр соціальних послуг ширше і працювати з різними категоріями людей. Також, варто зазначити, що ВІЛ-інфіковані та громадяни, яким необхідна консультація вкрай рідко звертаються в державні служби. У Харкові левову частку такої соціальної допомоги бере на себе регіональне відділення «Всеукраїнської мережі ЛЖВ» та інші благодійні фонди й неурядові ВІЛ-сервісні організації. Тому, одним з основних кроків реформування соціальної сфери є запровадження соціального замовлення для ВІЛ-сервісних НУО: надати можливість таким організаціям надавати соціальні послуги ВІЛ-позитивним людям за бюджетні кошти. Оскільки послуги ВІЛ-сервісних НУО є значно дешевшими та ефективнішими, ніж послуги комунальних установ.
Лише справжні реформи направлені на захист населення зможуть зупинити розповсюдження епідемії ВІЛ\СНІДу та дозволити українцям жити гідно.
Регіональний координатор в Харківській області ГО «Інституту розвитку суспільних інновацій» Надія Савинська
