Ютуб масового ураження

  У «гібридній війні», яку Росія розпочала давно, інформаційна складова є однією з головних. Її «успіхи» безсумнівні, а результати очевидні: не було б інформаційних обробки, ізоляції Криму, Донбасу, не було анексії та бойових дій.

Тому нині ми можемо спостерігати активне продовження цієї війни, на яку «братня» країна досить сильно розраховує, адже ще стільки «руських» земель не під її владою та мізків, не вправлених «правильним» чином, і до якої активно долучається Україна та проукраїнські сили, які усвідомили необхідність воювання на ТБ та передусім Інтернеті.

Головною «зброєю» в Інтернеті для обох сторін є найпопулярніший відео-хостинг «YouTube». Важливість цього ресурсу є очевидною. Ютуб впливає на т. зв. «реал» і часто вносить у нього свої корективи. Згадаймо, хоча б, побиття лікаркою Ольгою Воржеіновою активіста харківського Майдану. Ролик, що з’явився на ресурсі в першій половині квітня, з ганебним учинком жінки не просто надав підстави її затримати, але ще й засвідчив, хто насправді бере участь у т. зв. «антимайданівському русі».

З початком війни «YouTube» став оперативним та подекуди єдиним джерелом інформації. Оскільки вітчизняні журналісти часто не мають змоги потрапити в зону АТО, тому про події дізнавались (і досі дізнаються) із роликів, завантажених очевидцями та військовими. Часто неякісні, із «запіканою» лайкою відео-ролики потрапляють до випусків новин.

Перевага «YouTub’а» в тому, що на нього кожен може завантажити будь-яке відео, яке має відповідати політиці ресурсу (наприклад, занадто жорстокі ролики баняться), а доступ практично необмежений.

Проте цей ресурс, звичайно, користується увагою професійних журналістів, спецслужб та російських ЗМІ. Останні досить активно використовують Ютуб під час своєї інформаційної війни, завантажуючи сотні гігабайт з випусками новин, псевдоаналітичних програм, створюючи канали «ополченія».

Розуміючи необхідність наявності «свого» відео на наймасовішому відео-хостингу, Росія оснащує російсько-терористичні війська сучасною відео-технікою, серед яких чимало GoPro-, та камер з HD-розширенням. На Ютубі мало чи не щотижня з’являються тривалі відео-ролики, на яких бандити ведуть бойові дії, героїчно позують перед камерами, усміхаються, як ніби перебувають на пікніку, одним словом, формують враження успішності та стійкого бойового духу.

Чимало таких роликів присвячені донецькому аеропорту. На них «ополчєнци», зокрема банда т. зв. «Мотороли», стріляють у порожнечу, грозять «укропам» і анонсують чергове «взяття» чергового терміналу. Звісно, про сотні загиблих, порушення домовленостей з українськими військами в подібних відео не йдеться. Про це говорять українські військові у відео-зверненні, жанрі, який здобув популярність і під час війни.

Зйомок із зони АТО українськими військовими значно менше. Зазвичай, вони не надто якісні й тривалі. Немає героїчних позувань, вихвалянь своєю доблестю. Можливо, це пояснюється тим, що «укропам» просто ніколи знімати відео, хоча було б непогано забезпечити їх сучасними відео-камерами.

Інформаційна відео-війна відбувається не лише в новинах, роликах із зони АТО, а й у розважальному контенті. На Ютубі чимало відео, де обидві сторони намагаються висміяти свого ворога. Цікавими в цьому плані є мультфільми Ірени Карпи та приколи з каналу ValorMainStream. На останньому розміщені кілька роликів у жанрі «пуп», особливістю якого є використання монтажу, врізок. Наприклад, у відео «Не хочеться думати» загадковий власник каналу «нарізав» кілька випусків Кисельовських «Вєстєй Нєдєлі» таким чином, що ведучий говорив «Обожнюю нести весь цей бред про Росію», «Улюблена гра США — плодити на Землі прибульців» і тому подібне.

Не применшуючи дії військових, хочеться відзначити важливість інформаційної війни. Україна поступово долучається до «битви контентів», але темпи цього долучення досить повільні. У цьому разі треба брати приклад, як би це дивно не звучало, з росіян, у яких є цілі підрозділи, що знімають потрібні відео, випуски новин, відслідковують коментарі в соцмережах, самі їх пишуть. У них це часто виходить грубо і натягнуто, оскільки 90 відсотків псевопатріотичного російського контенту — брехня. Натомість нам у цьому разі має бути легше, бо не потрібно брехати й вигадувати страшилки про «розіпнутих хлопчиків», «рабів для Нацгвардії» тощо.