Революція Гідности триває
На Майдані кожен знаходив собі місце: в лавах самооборони, на будівництві барикад, у системі медичного забезпечення, громадського харчування, прибирання території тощо, в організації церковного й культурного життя. «У нас творча революція!» – наголошувала з майданівської сцени Руслана. І народний креатив розквітав буйним цвітом – пісні, вірші, гасла, кричалки, плакати, карикатури, фотожаби, інсталяції, розмальовані каски і щити, навіть скульптури… А ціла галактика із запалених ліхтариків, що з’являлася на Майдані під час велелюдних вечірніх акцій, стала символом нашої солідарности.
Майдан явив світові вражаючий феномен самоорганізації, народне державне утворення, засноване на абсолютній демократії й абсолютній цінності кожної особистости, республіку вільних людей посеред наскрізь корумпованої й криміналізованої колишньої радянської колонії, яка за інерцією все ніяк не могла позбутися колоніальних рефлексів. І цю фактичну автономію, що не підкорялася формально законній владі, утворила найсвідоміша частина суспільства, наші патріоти-пасіонарії. Чи існували прямі історичні аналоги цього явища? Так – це Запорозька Січ, християнська демократія військового зразка, що протягом двохсот років боронила наші національні інтереси перед лицем войовничих сусідів (турків з татарами) і не менш войовничих зверхників, Речі Посполитої і згодом Московії, – аж поки не була знищена цією останньою. Не випадково в основу майданівського військового устрою був покладений поділ на сотні, очолювані сотниками. Не випадково й поетичним символом Майдану став Тарас Шевченко, адже саме він свого часу розпочав будити в серцях гноблених (чи підкуплених) московсько-імперським Молохом земляків дух вільної козаччини. Історичну спадкоємність щодо Січі засвідчили й наші державні утворення доби Визвольних змагань, зокрема й ті, що продовжили боротьбу проти більшовиків уже після захоплення ними влади на українських землях (Холодноярська, Гуляйпільська та інші республіки), і націоналістичні рухи й військові з’єднання дальших років (ОУН, УПА). Не випадково серед прапорів Майдану вирізнявся й чорний прапор Холодного Яру – з білим тризубом і написом «Воля України або смерть»!
Майдан переміг – ціною крови героїв Небесної сотні. Янукович утік. А однак Революція Гідности, розпочата на Майдані, не завершена. Адже тепер, наче в казці, де герой, перемігши триголового змія, мусить битися з дев’ятиголовим, – Україна опинилася сам на сам зі злом, незрівнянно сильнішим і страшнішим від її колишнього «доморощеного» тирана… Путін зі своїми посіпаками заповзявся реставрувати СРСР, загнати Україну назад до концтабору народів, які силоміць тримала у «братніх» обіймах Москва, – і вкрав наш Крим, і розв’язав війну на нашому Сході. Але Майдан загартував нас для дальшої боротьби – і зараз воює, фактично, уся свідома Україна: професійні військові та добровольці ведуть бойові дії, їх забезпечує усім необхідним ціла армія волонтерів та їхніх помічників, священики стають військовими капеланами, медики лікують поранених, технарі винаходять різні корисні пристосування для вояцьких потреб, артисти їздять з виступами по військових частинах і блок-постах, діти роблять сувеніри для наших захисників… Так, у нас і війна – теж творча! Навіть на фронті, у суворих польових умовах наші вояки зберігають потяг до мистецтва, до краси. Погляньмо на ікону Христа Спасителя роботи артилериста Олександра Столяра: до слів молитви «Спаси і сохрани» він додав гасло Майдану: «Слава Україні!». А ось воєнний фотонатюрморт Олександрового бойового побратима – Сергія Карпенка: на розгорнутому українському прапорі із зображенням емблеми його військової частини та написом «За світле майбутнє» – два автомати, пістолет і Біблія. Символіка – прозора: віра (Біблія) + патріотизм (прапор) + уміння воювати (зброя) = ПЕРЕМОГА!
