Спи собі сам

Кузьма був символом цілої епохи, духу творчості, свободи. Епохи своєрідного культурного відродження 1990-х, часів наявності в ще не зданому Росії мас-медійному просторі, справжньої української музики.

Той культурний підйом неможливий був би без гурту «Скрябін», який дав специфічну, але якісну рок-музику, таку необхідну в часи відродження України, коли, як мені розповідали, люди часто зневірювались у вітчизняній культурі завдяки існуванню різноманітних безголосих «поплавських».

Мабуть, немає такої людини, яка б не знала пісень про «бультер’єра», «пінгвінів», «маршрутку». Ну а композиція «Старі фотографії» стала справжнім хітом, який змусив полюбити українську музику навіть тих, хто раніше відвертався від неї.

На жаль, відродження або навіть створення української культури не набрало достатнього розмаху. Наскільки я пам’ятаю, вже на початку 2000-х мас-медійний простір України почали заповнювати сумнівні персонажі, дедалі відчутнішою ставала «культурна» експансія Росії. Чимало проукраїнських виконавців почали відхрещуватись, перефарбовуватись, і таких, на жаль, було багато: Повалій, Білик, Ані Лорак.

Проте «Скрябіни» були і не збирались перефарбовуватись. Їхня творчість втратила значну долю шарму, стала «форматнішою», але зради не було. І Кузьма теж був.

Андрія пам’ятатимуть як шоумена, передусім ведучого співочого шоу «Шанс». Незважаючи на те, що цю телепрограму не демонструють з 2008-го, чимало пам’ятають про неї. Звичайно, адже «Шанс» вперше на українському телепросторі надавав можливості людині стати зіркою всього за один день, пройшовши всі етапи підготовки справжнього артиста — запис пісні, вибір одягу, створення макіяжу і, звісно, виступ на сцені.

Про «Шанс» був неможливий без одного харизматичного ведучого —Кузьми. Разом із Могилевською (згодом Лободою) він вів це шоу, хоча правильніше сказати — жив ним. Мало хто з сучасних ведучих може похвалитись такою самовіддачею в ефірі і, головне, розкутістю.

На жаль, з початком буремних подій (Помаранчевої революції 2004-го) Кузьма не розставив для себе акценти. Він зі своєї групою виступав на агітаційних концертах тодішньої влади, але дуже скоро зрозумів, що помилився і повідомив про відхід від політичних перипетій. Проте під час Євромайдану 2013-2014 рр. лідер гурту «Скрябін» засудив побиття мітингувальників «Беркутом» і присвятив цим подіям пісню під назвою «Революція в огні».

Окрім музики та роботи на ТБ, Кузьменко спробував себе в інших сферах: продюсуванні, художній творчості. Зокрема, мега-популярний проект «Дзідзьо» виник завдяки Кузьмі, а автобіографічний роман «скрябінця» «Я, Побєда і Берлін», як свідчать відгуки, здобув шалену популярність.

Одіозна фігура Кузьми не всім зрозуміла. Андрій жив за власними законами і, як і кожна нормальна людина, помилявся. Проте його дух, свобода, оптимізм — беззаперечні. Людей з такими якостями, на жаль, маємо небагато. І, головне, — Кузьма був українцем. Певною мірою він реалізував місію створення української культури, консолідації українського суспільства, яке в часи т. зв. «мирного життя» (насправді затишшя перед бурею) гуртувалось навколо власного — музики, літератури, особистостей. Місія головного «скрябіна» в цьому випадку виконана, тому спи собі сам, з миром, Кузьма.