Оксана Середкіна: «Як виховання критичної точки зору, як розширення власного світогляду, ці лекції дуже корисні»
З чого розпочався «Вільний університет»? Як виникла ідея читати лекції всім охочим?
Ця ідея виникла під час Майдану. Можна сказати, я трошки змавпувала її з практики київського Майдану, коли почали читати лекції для того, щоб люди, які там стоять, проводили час з користю. Я подумала: чого б не зробити аналогічний проект в Харкові? Коли в нас є така велика кількість вчених, яким є про що розповісти? Адже в Харкові такого майданчику немає. А він повинен бути. Харків – це наукове місто, це освітнє місто. Вчені просто повинні мати такий майданчик, де б вони виходили до різних людей, а не тільки до своїх студентів, і розмовляти з ними.
Ну а почалося це з першої пробної лекції Дмитра Шабанова, яка пройшла в червні минулого року. Це була лекція з еволюційної психології на тему «Чому ми поводимося так ірраціонально?». Де він рефлексував та обмірковував події Майдану з точки зору еволюційної біології. Лекція виявилась дуже вдалою. Там була купа народу. Всім було дуже цікаво. І ми вирішили що можна продовжувати. Люди будуть ходити і слухати ці лекції.
Чи користуються ці лекції попитом серед харків’ян?
Я дивлюся, що останнім часом у нас буває в середньому біля 20-30 відвідувачів в залі. Плюс від ста переглядів в інтернеті. Наприклад, лекція Ольги Утєвської вже набрала майже 800 переглядів. Це була лекція, присвячена генофонду українців. Ці власне харківські дослідження були дуже цікавими. Тому можна сказати, що лекції користуються попитом. Адже у нас повинні бути різні майданчики. Люди повинні мати вибір, як їм проводити свій вільний час.
Що ви можете сказати про ці лекції? Як зазвичай вони проходять?
В нас є регламент, який мені ніяк не вдається зробити жорстким: це година лекції, потім питання, а вже після цього – вільне спілкування з чаєм. Але зазвичай (сміється) наші лектори трохи перебирають з часом. Хоча я намагаюся загнати їх в якійсь рамки. Це говорить про те, що їм цікаво розповідати. Що їм дійсно є чим поділитися. У нас одного разу Віктор Корохін почав читати лекцію. Але потім зрозумів, що в одну він не вкладається (сміється). Йому довелося перерватися і потім призначити додаткову лекцію, де він закінчив розповідати. І обговорення теж бувають дуже цікавими, особливо коли люди починають задавати питання. Дійсно, поспілкуватися з вченими в живому режимі і щось запитати – це дійсно дуже важливо.
Що ви можете сказати про лекторів? Хто зазвичай погоджується читати ці лекції?
Це дуже цікаве питання. Тому що коли я починала цей проект, я взагалі дуже сміливо кинулася в бій. І я тоді подумала, чи зможу набрати таку кількість бажаючих виступати кожного тижня? Але як виявилося, з цим великих проблем немає. До мене люди іноді самі звертаються. Як, наприклад, Андрій Домановський, історик-візантолог, який займається Візантією. Вони користуються цим майданчиком. Це викладачі вишів, це наші вчені, які займаються дослідженнями. І я ще раз скажу – людям, які займаються такою роботою, як і всім іншим, потрібне якесь соціальне визнання. Тобто, вони щось роблять і їм самим цікаво вийти до якихось широких лав і показати, чим вони займаються. І що вони це роблять не просто так. Це дуже важливий аспект. І я дуже рада, що я змогла надати їм таку можливість.
Що можуть, на вашу думку, дати ці лекції? Чому важливо їх читати?
Тут є дві сторони: з одного боку, це аудиторія. З іншого боку – це лектори. Про лекторів ми вже поговорили. А що стосується аудиторії, то тут присутній такий важливий момент, як виховання критичного мислення. Справа в тому, що в сучасній Україні (при чому за зразком сучасної Росії), нажаль, є така погана тенденція, як розповсюдження всякої псевдонауки та паранауки. Тобто не науки. Коли наші офіційні передачі, телебачення іноді передають, пробачте, відверту маячню. Я вмикаю телевізор і я не можу його дивитися. Тобто, це «Битва екстрасенсів», це якась там «Вся правда про динозаврів». Це просто відверта антинаукова нісенітниця. При ознайомленні з якою людина з більш-менш нормальною освітою просто хапається за голову.
В нас єдиний критерій щодо лекцій: їх повинні читати справжні науковці, які відповідають за свої слова. Цензури у нас немає. В тому сенсі,що я попередньо не перевіряю, що там будуть говорити. І я не втручаюся в сам зміст лекції. Але це справжні науковці, які відповідають за те, що кажуть. І це точка зору офіційної науки, про яку зараз пересічний громадянин мало де може почути. Як виховання критичної точки зору, як розширення власного світогляду, ці лекції, на мій погляд, дуже корисні. Більшість лекцій є світоглядними і направленими на те, щоб людина могла сформувати свою точку зору спираючись на факти та наукові дослідження, а не на якусь насмикану з медіа маячню.
