О. Яків Кротов: «Треба будувати більш здорову Україну і більш здорову Росію»
Розкажіть, будь ласка, чому ви вирішили стати священиком УАПЦ? Чим був зумовлений цей вибір?
Я хотів стати священиком відразу після хрещення, коли української церкви не було в жодному вигляді. Але стати священиком Московської патріархії не вдалося, адже ця церква достатньо консервативна. І врешті-решт вийшло так, що владика Ігор став тим єпископом, який погодився прийняти мене. Адже питання не в тому, кого вибираю я, а хто вибирає мене. Характер у мене важкий, репутація кепська, погляди радикальні. Владика Ігор ризикує. Тому я тут. Я не думаю, що була б черга з українських або російських єпископів, які хочуть взяти мене до себе в священики ».
Як ви ставитеся до демократії як державному устрою? Наскільки відомо, священики Московського патріархату нерідко пов’язують її з розпустою та вседозволеністю.
Це стосується не тільки священиків Московської патріархії. В Америці також є дуже багато християн, протестантів, які не те щоб насторожено ставляться до демократії, але вважають, що потрібно побудувати більш жорстку культуру, в якій були, наприклад, заборонені аборти. Я думаю, що в Україні теж багато людей саме з такою позицією. Питання в тому, що потрібно дотримуватися балансу між свободою і захистом життя. Знайти цей баланс дуже важко і віруючим, і невіруючим. Демократія приймає таку сторону коли заради свободи можна розширити простір людського вибору: ось робити аборти, або не робити. Це особистий вибір.
У той же час демократія намагається звузити вибір соціальний. Тобто, воювати не можна. Смертної кари не повинно бути. І мені це здається розумним. Демократія дозволяє людині вести моральний спосіб життя. Демократія заохочує тільки такі чесноти, як терпіння до іншої думки, як уміння вести діалог. Як людина використовує ці чесноти і чи буде вона це робити – то її особистий вибір. Мені здається, це досить розумна система.
Наскільки відомо, Валерія Новодворська була вашою прихожанкою. Якою особистістю вона була?
До речі, це рідкісний випадок глибоко віруючого християнина і в той же час – політика. При чому, за європейськими мірками, політиком вона була досить консервативним. Дуже багатьох людей збивала з пантелику її манера говорити. Це пов'язано з тим, що її примусово годували і поламали зв'язки. Але жінка дивовижна. Вона за останні 20 років реалізувалася як блискучий політичний публіцист – кращий у Росії, чудовий по мові, по думкам. І за це її ненавиділи. І, звичайно, вона була дуже доброю. Як не дивно, люди, які звинувачують її в радикалізмі, не помічали, що вони-то жорстокі, а вона при всій радикальності гасел була виключно доброю.
Відомо, що Кремль почав інформаційну війну проти України ще до цієї війни. На вашу думку, як варто протистояти всій цій брехні та дезінформації?
Я не люблю вираз «інформаційна війна. Журналістика й телебачення грають не таку важливу роль, як їм приписується. І людина вільна дат їм відсіч. Я не став би зараз в Україні організувати систему контрпропаганди. Мені це здається неправильним. Краща відповідь на потік організованої, добре фінансованої брехні з боку Кремля – створення в Україні по-справжньому європейської, американської системи вільної преси, гласності, конкуруючих каналів на телебаченні.
Це неможливо без заохочення дрібного і середнього бізнесу, який дає рекламу для незалежних журналістів. Бачите, тут знову ж таки все впирається в нормальну організацію здорового життя. Мені здається, що і в Україні, і в Росії люди цього не розуміють. Я днями читав статтю про те, що більшість українських бізнесменів реєструють свої фірми за межами України. В Україні надто високий рівень корупції. Це треба міняти. Тоді людина буде розуміти, що вона щось отримає, якщо відмовиться від брехні і розбещеності.
Розкажіть, будь ласка, чим для вас є ця війна? Що потрібно зробити що з боку України, що з боку Росії щоб її зупинити?
Не треба ставити завдання закінчити війну. Треба ставити завдання побудувати мир. Якщо ми просто механічно закінчимо війну і укладемо перемир'я, то це буде та ж сама війна, тільки в іншій формі. Мир, звичайно, важче вибудувати, ніж закінчувати війну. Ми ж не хочемо повернутися в стан 2013 року з корупцією, з крадіжками, аморальністю в Україні та Росії. Треба будувати більш здорову Україну і більш здорову Росію. Де здоров'я, там і мир. А не просто розводити хворих по різних палатах.
Як ви ставитеся до теперішнього Московському патріархату? Яку роль він відіграє в політиці Кремля та цій війні?
Московська патріархія – це одне з путінських міністерств. Система була створена ще за Леніна і Сталіна, коли всі релігії були включені в кремлівську систему і позбавлені самостійності. А ось верхівка Московської патріархії грає найбільш мерзенну роль. Вона прикривала підготовку вторгнення в Україну ось цими візитами зі святими дарами. Це, звичайно, було блюзнірством. У цьому сенсі з верхівкою все зрозуміло. Але московська патріархія – це ще десятки тисяч людей, які взагалі не замислюються про політику. І намагаються просто жити євангелічним життям. Тут я б не став їх засуджувати. Надії на них теж небагато. Чимало з них поділяють російський шовінізм. І якщо з кимось і треба боротися, то це з верхівкою. А внизу більшість людей, як і в Україні, живуть за принципом «моя хата скраю». Нажаль. А церква не може бути скраю.
І на останок: чого б ви хотіли побажати мешканцям України?
Шукати істину. Це і віруючим, і невіруючим корисно. Невіруючим – щоб знайти Бога, віруючим – щоб його не зрадити.
