Маячня «Празької телеграфістки»
УВО – так, се Прага, але й ОУН – також Прага. Відень в комюніке було названо заради конспірації. Деталь, який знають і не всі українські історики, а підписана під статею Наталя Судлєнкова не має нічого спільного ані з Україною, ані з історичною наукою. Розгрішимо її, сердешну. Розгрішимо, читавши далі, що після загибелі провідника Евгена Коновальця очолив ОУН Степан Бандера. Насправді – Андрій Мельник. Ну, нема ради: не відають Судлєнкови, що творять.
Судлєнкови – можливо, а от пані Судлєнкова – ні. Вона аж-аж-аж відає, бо, позичивши в Сірка очей, пише, що чехи, які прихистили в себе українських націоналістів, заплатили за свою хліб-сіль страшною ціною: «Тринадцятого липня 1943-го село Чеський Малин, що на Волині, пустив із димом зведений загін німців та бандерівців. У вогні живцем згоріло 374 чеха, 26 поляків, 132 українця». Ось він, виявляється, тягар чеської людини!
Позичає наша пані в Сірка, оскільки вчені – і то не лише вкраїнські – мають неспростовні докази на те, що Чеський Малин спалено загоном польської поліції. Під орудою німецьких зверхників і за відсутности вояків Української Повстанської Армії, чи то пак бандерівців. Наталя Судлєнкова і в голову не покладає – заперечувати. Править своєї: «Звірства бандерівців не заважають Празі співпрацювати з Києвом...». Себто з ким ви, чехи, лигаєтесь? Таж у Києві бандерівць на бандерівцеві сидить і бандерівцем поганяє! За таке люди кажуть: навтяки буряки, щоб капусти дали.
Утім, головна редакторка газети «Пражский Телеграф» вміє і без натяків. От як в есеї «Україна ХХІ століття: нацизм на досяг руки», в якому вістить, що чеський прем’єр Богуслав Соботка сидітиме на голках, почувши від киянського колеґи «Слава Україні! Героям слава!». Чом на голках? А тим, що знане і повторюване сьогодні цілим світом вітання запровадив у вжиток терорист – за вироком, звичайно, пані Судлєнкової – Степан Бандера. Не терорист і не він запровадив, але нічого не попишеш – саме таке ввижається в україножерських снах колишній генеральній директорці мінської фінансової компанії «Фіко», в якій вона помастила пальці кількома мільйонами долярів, через що її й досі полює Інтерпол (див. http://eu-objective.info/2014/03/zhanna-dark/).
Бандерівців Наталя Судлєнкова бачить – у страху очі по яблуку – і в Чехії (есей «Ультраправі усіх країн, єднайтеся!») Хто ж вони є? Членство Робітничої партії соціяльної справедливости (РПСС). А як же воно сподобилося ототожнення з героями Української Повстанської Армії і з героями антисовєтського підпілля 40-50-х років? А так, що провід РПСС запросив до Чехії політиків з українського «Правого сектора», на який пані Судлєнкова чортом дихає. Має на те причини. Одно, що «Правий сектор» виборює українізацію країни (якби то помосковщення...), а друге – шанує Степана Бандеру (якби то Володимира Путіна...).
А чим, на думку шановної «празької телеграфістки», був киянський Евромайдан? «Ні додати ні відняти – збройним повстанням проти законно обраної влади. Саме на плечах радикалів з «Правого сектора» постав новий український уряд, завдяки бійцям з-під червоно-чорного прапора, виконувати обов’язки президента почав Олександр Турчинов». Словом, як ми й казали, бандерівць на бандерівцеві сидить і бандерівцем поганяє. З ким ви, чехи, лигаєтесь?! Мовою Кримінального кодексу: розпалювання міжнаціональної ворожнечі. «Пражский Телеграф» розпалює її з піроманічним ласолюбством.
Прага.
