Олег Яцина: «культура в області повинна працювати на підвищення рівня національної свідомості»
Заступивши на посаду, які основні проблеми ви побачили перед собою в першу чергу? Що треба змінити в організації культурного життя на Харківщині і якими тут мають бути розумні кроки влади?
На посаді директора Департаменту культури і туризму я з липня місяця минулого року. Ставши на посаду ми, звичайно, зіткнулися з цілим рядом проблем і поставили собі певні завдання. Що це за завдання і що це за проблеми? Ну передусім основне завдання такого стратегічного характеру, яке сьогодні стоїть перед нами полягає в тому, що культура в області повинна працювати на підвищення рівня національної свідомості українців, на консолідацію українців, на те, щоб у нас підростало покоління людей, які не будуть якимось безнаціональнім бур’яном, який куди вітер дме, туди і хилиться. Щоб був певний національний стрижень. Ну і звичайно, щоб все це входило в комплекс розуміння європейської цивілізованої культури. Щоб ми стали частиною того, що ми називаємо європейською цивілізацією.
Це якщо говорити стратегічно. Це та програма максимум, яка стоїть перед нами. В Харкові у нас треба активізувати роботу саме в такому напрямку. Це те основне завдання, яке сьогодні стоїть перед нами. А уже яким чином його досягати, то це вже, так би мовити, тактика. Тобто це і активізація різного роду культурно-мистецьких заходів, це і концерти наших колективів в прифронтовій зоні, це і робота з молоддю, це і виставки в навчальних закладах, це і виставки в наших музеях та галереях. Це такий комплекс робіт, де ми повинні показати що маємо свою багату українську етнічну культуру. Це такий ухил. Ну звичайно, мова не йде про те, що ми повинні забувати про культуру інших народів які живуть у нас. Але безперечно, акцент ми робимо на культуру титульної нації.
Пане Олеже, чи відомо вам про цьогорічний скандал навколо всеукраїнського літературно-художнього журналу "Березіль", єдиного україномовного журналу, який видається в Харкові? Цьому журналові загрожує закриття. Як ви могли б прокоментувати це?
Ну, звичайно, журнал «Березіль» мені відомий. І я розумію, що це наш харківський журнал, який виходить в нашому місті. Але річ у тім, що ми не займаємося спонсорською діяльністю. Ми ж державна структура. І якось надавати кошт на якісь видавничі структури ми просто не маємо права. Це абсолютно точно. До закриття цього журналу я, безперечно, ставлюсь негативно. Це не викликає сумніву. Але я думаю, тут треба самому колективу журналу шукати шляхи виходу з цієї ситуації. Треба обговорювати, зустрічатися, думати, які можуть бути шляхи вирішення цієї проблеми. Це може буди спонсорська допомога, можливо, звернення до певних структур, шкіл, різного роду культурних закладів, щоб вони переплачували цей журнал. Мені здається, треба передусім налагоджувати менеджмент управляння, щоб цей журнали вижив в цій ситуації. Це моя точка зору.
Які перспективи розвитку зеленого туризму в Харківській області?
Зелений туризм – це взагалі доволі цікавий і важливий напрямок, який у нас сьогодні слабо використовується. Але у нас є доволі непогані потенційні можливості. В сьогоднішній ситуації, коли у нас, по суті, йде війна, важко говорити про розвиток зеленого туризму для людей, які приїжджають з-за кордону. Тому що це прифронтова зона. І сюди люди бояться приїжджати, а особливо на Східну Україну. Сюди в даний момент не рекомендують приїздити в багатьох країнах. Але у нас є доволі потужний внутрішній потенціал. Тобто, ті ж мешканці Харкова мають можливість на вихідні з’їздити до тих об’єктів, які у нас існують для зеленого туризму.
Але наш Департамент не займається цим бізнесом. Ми не маємо якихось туристичних закладів. Туристичні фірми – це все приватна сфера діяльності. Ми лишень допомагаємо, передусім інформаційно. І в нас тут є цікаві здобутки. Нажаль, інформаційна політика в цьому плані слабкувата. Але є що показати. Нещодавно ми поставили на облік підземний Скитський козацький монастир, який є надзвичайно цікавим об’єктом. Він може бути в нагоді для нашого зеленого туризму. Також у нас є приватні садиби, де люди можуть відпочити. Ми співпрацюємо з асоціацією Зеленого туризму і уклали з ними договір із співробітництва.
Щодо нового закону про заборону совєтської символіки: які в нього перспективи на Харківщині? Чи будуть перейменовані вулиці, які носять імена совєтських діячів?
Взагалі-то навіть до прийняття цього закону минулого року у нас 32 об’єкти (пам’ятники Леніну) були зняті з обліку. Це робилося такими, так би мовити, невеликими темпами. Вони були викликані не бажанням Департаменту щось прибрати чи щось поставити. Ініціатива згідно з законодавством йшла знизу, від громади. Громада звертається до нас, ми реагуємо і підписуємо її рішення. В зв’язку з тим, що цей закон скоріш за все вступить в силу, то що ми матимемо? Трохи більше ста пам’ятників в Харківській області і трохи більше 40 в місті Харкові. Я маю на увазі, пам’ятники Леніну, Марксу, Крупській. Тобто, такі найбільш поширені пам’ятники, які тиражувалися свого часу.
Ми маємо в Харкові більше семи тисяч вулиць, левову частка яких (більше 20%) також треба перейменовувати. Що до пам’ятників, то їх, звичайно потрібно прибирати. Бо пам’ятники – це радянська символіка. Сьогодні це є ніщо інше як один із способів денаціоналізації, розмиття національної свідомості. Це той місточок, який хоче використати наш північний сусід для того, щоб ще більше оболванювати українців. Нажаль це так. Тому ми цей місточок повинні прибрати. Але єдине, що я тут хотів сказати: ми повинні це робити організовано. Тобто, не хтось вночі в масках . Це треба демонтувати системно і організовано.
