Презентація російського перекладу праці Тімоті Снайдера «Кровавые земли. Европа между Гитлером и Сталиным» у Харкові
Професор Снайдер є знаним західним фахівцем з історії Центрально-Східної Європи. Його перу належить низка праць з історії цього регіону, найбільш знаною з яких є саме «Криваві землі». Видана англійською в 2010 році, праця була перекладена і опублікована українською в 2011 видавництвом «Грані-Т». Вона швидко стала світовим бестселером, посіла перше місце, будучи книгою року за підсумками 12 літературних списків, дістала 29 видань і була перекладена 26 мовами.
Попри те, що російські видавці придбали права на видання цієї книги, вона досі не була перекладена російською і не побачила світу на території РФ. Вочевидь в цьому питанні не останню роль зіграв зміст книги, де дуже виразно проводяться паралелі між нацисткою Німеччиною і сталінським СССР. Для сучасної РФ, де Іосіф Сталін ледь не став переможцем конкурсу «Имя России» в 2008 році, і де останнім часом відверто відбувається тріумф неосталінізму, пов'язаний із зображенням Сталіна виключно як «ефективного менеджера» і «головного переможця у Другій світовій війні», це не є дивним. Той факт, що постать Кривавого диктатора також стала однією з ключових в легітимації розпочатої в лютому 2014 р. російської агресії проти України, також навряд чи дозволяє припустити, що дослідження професора Снайдера найближчим часом побачить світ у Росії. Відтак, за певним парадоксом для російськомовного читача праця «Криваві землі» російською, була опублікована в 2015 р. українським видавництвом Марини Гримич «Дуліби».
Значну фінансову підтримку виданню забезпечило сприяння Посольства США в Україні, завдяки чому воно має величезний як за українськими мірками наклад у 10 тисяч примірників. Значна його частина безкоштовно була передана у бібліотеки, різноманітні освітні заклади, а також роздана під час презентацій, що мали місце 22-26 червня 2015 р. в Києві, Дніпропетровську та Харкові. Посольство посприяло також приїзду на час презентації автора до України.
В Харкові презентації мали місце в 25 червня в приміщені бібліотеки Короленка та 26 червня в ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Модераторами на презентаціях були відповідно. в бібліотеці Короленко редактор сайту historians.in.ua Володимир Маслійчук, а в ХНУ ім. В. Н. Каразіна уродженець Харкова, тепер вже викладач Українського Католицького Університету Володимир Склокін. В промові до авдиторії, яку професор Снайдер виголосив українською, дослідник зупинився на основних завданнях та методології, яку він використовував при написанні своєї праці.
Звертаючись до історії Голодомору, трагедії польських офіцерів, знищених сталінським режимом у 1940 р. в Катині та Голокосту, дослідник наголосив, що більшість істориків є зазвичай націленими на висвітлення передусім національного наративу. Подібний підхід унеможливлює розуміння чому на «Кривавих землях», до складу яких в міжвоєнний час а також під час Другої світової війни потрапили насамперед територія сучасної Польщі, України, Білорусії і Литви люди ставали жертвами і злочинцями. Намагаючись крізь долі окремих людей, згаданих в промові, які на власні очі бачили трагедію Голодомору, етнічних чисток чи Голокосту донести усю трагічність цих подій, дослідник одночасно провів чимало паралелей між СССР і нацистським Райхом. Зокрема він наголосив, що в головною ідеєю, яка рухала вчинками Іосіфа Сталіна і Адольфа Гітлера була ідея революційних перетворень. При цьому Сталін намагався впроваджувати в життя перетворення зумовлені переворотом 1917 р. Бажаючи перебудувати совєтське суспільство, він створив інститути масового вбивства і поклав на вівтар революційної модернізації мільйони життів в середині кордонів СССР у мирний час, до війни. Гітлер діяв інакше. Для нього і правлячої нацистської верхівки революція могла бути лише в майбутньому. Саме війна розв’язала нацистам руки в творені інститутів масових вбивств, більшість яких відбулася за межами Німеччини, на території Кривавих земель - Польщі, України, Білорусії, Литви, Латвії, Естонії. На землях, що в часи війни зазнали подвійної окупації.
Американський історик наголосив, що протягом 30-40-х рр. ХХ ст. комуністичний і нацистський режими мали як спільні так і розбіжні інтереси. Яскравим прикладом перших була обопільна зацікавленість Гітлера і Сталіна щодо знищення польської державності. Тоді як розбіжності виникали, наприклад, щодо бачення двох диктаторів місця України у здійснюваних ними модернізаторських утопіях. Тоді як Сталін бачив Україну одним із індустріальних форпостів совєтської модернізації, Гітлер навпаки, вбачав у ній пасторальні пейзажи аграрної колонії, що мала обслуговувати потреби індустріальної Німеччини. Попри різне бачення майбутнього України, обидва режими, одержимі землею, застосували голод як універсальний спосіб нищення місцевої людності.
Розмірковуючи,чому більшість жертв у Другій світовій припали саме на Криваві землі дослідник зазначив, що загибель державності суттєво збільшувала шанси мешканців Центрально-Східної Европи на смерть.
В обох авдиторіях виступ професора Снайдера здобув оплески і численні питання. Останні стосувалися не лише безпосередньо написаної праці, серед подібних найчастіше лунали запитання, дотичні вибору назви, обставин обрахування кількості жертв у 14 мільйонів осіб, хронологічних меж, а й сучасності. Присутніх,як в бібліотеці Короленка, так і в Каразінському університеті передусім цікавило як науковець оцінює «реабілітацію» і схвалення в сучасній Росії пакту Молотова-Рібентропа і привласнення політичним проводом РФ наслідків перемоги у Другій світовій війні. Відповідаючи на ці питання дослідник висловив сум щодо сучасного російського історіописання і зазначив, що йому важко сказати скільки зміниться поколінь перш ніж в РФ почнуть раціонально ставитися до історії, як до науки.
В цілому схожі за перебігом презентації мали певні розбіжності. Більш академічна, що проходила в Каразінському університеті, передбачала стисле обговорення книги з боку істориків. Своїми думками і враженнями з автором і присутніми поділились модератор Володимир Склокін та професори Юрій Волоснік і Михайло Станчев.
Так В. Склокін зазначив, що презентована праця є чудовим зразком синтезу, яка має не лише узагальнення, а й вдалу концептуалізацію – ідею Кривавих земель, як певного регіону де відбувалася низка трагічних подій. Висловлюючи свої зауваження історик наголосив, що для пояснення трагедії Голодомору, етнічних чисток і «національних компаній», під час сталінського терору було б доцільним застосовувати концепт «внутрішньої колонізації». Практику останньої СССР успадкував від імперії Романових і успішно розвивав за часів Сталіна і його наступників.
Професор Михайло Станчев, з кафедри Нової та Новітньої історії, схвально відгукнувшись про дослідження свого американського колеги, значну частину свого виступу присвятив родинним та особистим спогадам, які унаочнювали жахливу практику депортацій та упокорення голодом на Кривавих землях.
Відвертим дисонансом і гімном советським скрєпам був виступ професора Юрія Волосніка з кафедри історії Росії. В своїй промові він волів не стільки поговорити про те що було викладено на сторінках презентованої праці, скільки про те чого він там не побачив. Тобто речей які «вивчаються в навчальних курсах «Історії України», «історії Росії» та «Історії міжнародних відносин» Каразінського університету: впливу на розв’язання Другої світової війни Версальсько-Вашингтонської системи і Мюнхенського конгресу 1938 р., яким на відміну від пакта Молотова-Рібентропа в книзі фактично/майже не приділено уваги. Одночасно дискутанта надзвичайно схвилювало, що в праці історика нічого не згадано про антисемітизм західних держав. Відзначившись у 2013 р. на слуханнях щодо увічнення пам’яті професора Юрія Шевельова скандальними і бездоказовими висловлюваннями щодо колабораціонізму останнього з нацистами, в 2015 р. на презентації Волоснік знову волів вдатися до лікбезу і пропагандиських штампів.При цьому свій виступ завершив досить банально - зазначив, що висловлені зауваги не применшують значущість і актуальність обговорюваної праці.
Відповідаючи професор Снайдер погодився із заувагою В. Склокіна щодо вартості більш акцентованого застосування концепту внутрішньої колонізації для висвітлення сталінських злочинів. Щодо положень окреслених Ю. Волосніком то американський науковець погодився, що антисемітизм безсумнівно мав місце на Заході. Втім, одночасно підкреслив, що антисемітизм у США в міжвоєнний час, не призвів до Голокосту, який мав місце наприклад у Литві, чи країнах Балтії після розв’язання совєтсько-німецької війни. Тому робити наголос на дослідженні антисемітизму на теренах Кривавих земель є більш логічним. Саме тому є логічною і велика увага, приділена автором пакту Молотова-Рібентропа. Саме він призвів до ліквідації державності Польщі, Литви, Латвії, Естонії і спричинив трагедію Голокосту.
Побіжно зазначимо, що доволі дивним виглядала незначна кількість університетських викладачів, які зголосились взяти участь в обговорені презентованої книги. Особливо вражало ігнорування обговорення, або лише статистична присутність на презентації фахівців з історії України.
Обидві презентації завершилися автограф сесіями, на яких усі охочі могли попросити в автора автограф на отриманому під час презентації примірнику праці. Певний казус, щоправда мав місце 25 червня в бібліотеці Короленко. Кількість людей, що прийшли на презентацію суттєво перебільшила кількість книг, які були завезені організаторами. Втім організатори пообіцяли, що наступного дня вони мали передати певну кількість книг, яку охочі могли б узяти в бібліотеці, а також запрошували до презентації наступного дня в приміщені Каразінського університету, де примірників було більш ніж достатньо.
Підбиваючи підсумки, можна зазначити , що обидві презентації пройшли досить успішно. Будемо сподіватися, що друге видання в Україні праці поважного американського дослідника, буде радо зустрінуте читачами і дещо розширить обрії пересічних громадян і вітчизняних науковців, часто-густо досі захаращених кліше совєтської спадщини.
Владислав Яценко, кандидат історичних наук, керівник історичної секції Харківського історико-філологічного товариства
