Роман Семенуха : «Доки харків'яни не перестануть голосувати за продуктові пайки - нічого не зміниться»
До парламенту Ви займалися бізнесом. Чому для старту політичної кар'єри була обрана партія «Самопоміч»?
В Україні в принципі немає політичних партій - це просто політичні проекти конкретних інвесторів. Існує 5-7 сімей - іноді їх називають олігархами, іноді фінансово-промисловими групами, ФПГ. Саме вони є акціонерами політичних партій - однієї, а іноді відразу декількох. Ці акціонери сидять або у Верховній Раді, або поза нею, оскільки останнім часом сидіти в ній вже не так модно, і кожен управляє своїм проектом. А так звані відомі політики - це люди, які мігрують з однієї партії в іншу. Я б взагалі заборонив обіймати серйозні державні посади тим політикам, які активно «працювали» над розвалом країни до 2014 року. У тому, що у нас сталося в країні, винен не лише Янукович з командою.
Програма «Самопомочі» найточніше відображала те, що я переживав зі своїми однодумцями на момент «революції гідності» і на початку війни. Зустрівшись з цими людьми, я зрозумів, що зможу зв'язати з ними якусь частину свого життя. Я прийшов до парламенту безпартійним, але місяці три назад прийняв рішення вступити в партію. Час, проведений у Верховній Раді лише підтвердив мої очікування від «Самопомочі», і це був абсолютно природний крок. Сьогодні я очолюю в Харкові обласну партійну організацію.
Що треба знати про «Самопоміч» рядовому харків'янинові?
«Самопоміч» - перша фракція у ВР, яка не голосує за гроші, що розподіляються лідером фракції, відкати, посади і так далі. У нас немає колишніх чиновників, народних депутатів або «людей із скандальним минулим».
Парламент - це колосальний позитивний досвід, який ми використовуватимемо на місцях. У списках «Самопомочі» на місцевих виборах теж не буде тих, що «були». Ви побачите людей, які відбулися, які зробили себе самі: з бізнесу, науки, культури, освіти, медицини. Це також будуть волонтери і люди, які воювали. Це люди іншої формації.
Ми хочемо показати іншу якість людей, які повинні працювати в міськраді. Сьогодні ж - це якийсь сурогат, анклав дітей і племінників багатих людей міста, частина з яких навіть не спромоглася прийти хоч би на одну сесію. Це ненормально. Ми повинні показати відкритість в міській раді. Адже це основний представницький орган територіальної громади, який повинен здійснювати життєдіяльність харків'ян.
Вас можна вважати однодумцями Андрія Садового. Які проекти, вже успішно працюючі у Львові, можна утілити тут?
Львів став пілотним містом за багатьма електронними послугами. Наприклад, запущений проект «Прозорий бюджет» - можна, зайшовши на сайт, в режимі реального часу побачити, куди і на що йдуть кошти міськвиконкому.
Не виходячи з будинку, житель Львова може через інтернет замовити і отримати необхідну довідку або адміністративні послуги, за якими в Харкові зараз треба годинни стояти в черзі. Так працює весь цивілізований світ - зрозуміло, ми перейматимемо цей досвід.
Які б рішення можна було б прийняти у ВР, якби у «Самопомочі» в парламенті була більшість голосів?
В принципі, достатньо було б 100-110 депутатів - це та критична маса, яка може проводити рішення через парламент. Історичний приклад: в 91-му році комуністи складали більшість, фракція «Народна рада» - меншість. Проте, був прийнятий акт незалежності України і інші рішення, що визначили подальшу долю країни.
Що можна було б змінити? Перше - це судова реформа. Я упевнений, що якби у «Самопомочі» було б 110 чоловік в парламенті, законопроекти за реформою судової системи були б абсолютно іншої якості. А без цього неможливі ніякі інші зміни - адже справедливий суд - основа держави. Зараз це найбільш корумпована і закостеніла система, ракова пухлина, метастази якої заразили і усі інші сфери.
Упевнений, що можна було б провести виборчу реформу, як це записано в коаліційній угоді. Верховна Рада вже могла ввести відкриті списки на виборах як в місцеві ради, так і до парламенту. Країні треба позбавлятися від таких явищ як розпродаж місць в партійних списках підкуп виборців.
Нарешті, вже сьогодні була б інша система оподаткування. Ми б пішли на дерегуляцію, колосальна зміна ставок багатьох податків, підтримали б введення другого рівня пенсійного забезпечення - так званої накопичувальної системи. Адже солідарна пенсійна система - це атавізм, який ставить пенсіонера в рабську залежність від влади. Людина повинна мати право самостійно вирішувати, яким чином забезпечувати себе в старості. Запустивши другий рівень пенсійного забезпечення, ми розвинемо і третій - приватний. У держави сьогодні немає політичної волі на це рішення, від якого залежить доля мільйонів наших громадян.
Що можна було б зробити в Харківській міській раді?
Перше, що необхідно Харкову - бюджетна децентралізація. І я сподіваюся, вона станеться.
Харківська область зараз - одна з небагатьох, яка не є дотаційною. Ми збираємо для України більше податків, ніж отримуємо бюджетних коштів. Як тільки ми отримаємо реальну можливість залишати собі велику частину податків, Харків абсолютно заслужено стане знову другим містом України. Це дає колосальні можливості: ми зможемо інвестувати в інфраструктурні проекти, провести модернізацію житлово-комунального господарства і транспортну інфраструктуру, запустити програми енергозбереження міста.
Треба повернути Харкову статус інтелектуального центру : це місто науки і освіти, місто IT- бізнесу. У нас є шикарний аеропорт і метрополітен, величезна кількість бізнес-центрів, в Харкові найбільше студентів. У нас відносно недорога земля, відносно недорога нерухомість. Якщо нам вдасться створити умови для високотехнологічного бізнесу, разом з областю запустити усі промислові підприємства, завантажити їх замовленнями, я думаю, що Харків має хороші перспективи повернути собі статус другого міста країни.
Але треба розуміти, що коли територіальна громада делегує своє право представницькому органу - міській раді, це велика відповідальність. Наступна міська рада, яка отримає повноваження, яких зараз об'єктивно немає, - як він цим розпорядиться?
Ви знаєте, що за 4,5 року депутатським корпусом Харківської міської ради відправлений тільки ОДИН (!) запит. Київська міськрада за цей же період зробила 800 запитів. Зрозуміло, що це лише один з інструментів, яким повинен користуватися депутат міської ради. Але це сухі цифри, які говорять про компетентність
Депутат повинен займатися своєю безпосередньою роботою: здійснювати прийом громадян, бути комунікатором між проблемами своїх виборців і виконавчими органами, писати звернення, проводити зустрічі, займатися рішенням проблем. Люди сьогодні реально з 100 депутатів міськради у кращому разі знають 15. Нашу міськраду - такий собі псевдоелітний клуб, куди працевлаштовують своїх племінників, дітей, молодших братів. Треба припиняти цей цирк.
А ось це вже - відповідальність громади. Так-так, не лише депутати, але і сама громада повинна нести відповідальність за те, що у відбувається в Харкові. Принципи «моя хата скраю» або «ми їх вибрали - хай і відповідають» - вже не працюють. Поки харків'яни не усвідомлюють свої загальні інтереси, своїй відповідальності за відданий на виборах голос, не припинять голосувати за продуктові пайки або по указці начальства - нічого не зміниться. Ні у місті, ні в країні.
