Людмила Руденко: «Є можливість довести свій фах і довести свою відданість цій землі»
Пані Людмило, як була створена топонімічна група? Чия це була ідея?
Якщо відповідати коротко – топонімічна група була створена велінням долі та за покликом подій серед яких живе Харків. А якщо слідувати фактам – ХОО ″Просвіта″ ім. Т. Шевченка після численних пограбувань, погромів, підпалів приміщення спромоглася продовжити свою роботу. Саме Голова Харківської обласної організації Дмитро Пилипець з безпосередньої участі Голови ветеранської організації політв′язнів Анатолія Здорового вирішив, що основне просвітянське завдання на цей момент – створення топонімічної комісії при ХОО ″Просвіта″, основною метою якої стало б очищення прекрасного обличчя нашого міста від нашарувань жорстокої ідеології. Що цікаво, я навіть пригадати не можу що було першим – так званий закон про декомунізацію чи оце чітке завдання, яке було поставлене перед просвітянами.
А далі ситуація склалась таким чином. Звичайно, як корінна харків′янка, я дуже зацікавлена у збереженні, а то й у відтворенні історії свого міста, де жили мої батьки та діди, прадіди. Тому, в силу своїх можливостей, вирішила долучитися. Подумалось – як привернути до цієї святої справи фахівців-істориків? Одним з кращих (якщо не найкращим) є просвітянський гурток під керівництвом Євгена Левіна у Харківській Політехніці. А Левін – це унікальна людина, що може згуртувати та надихнути до суспільної справи будь-кого. От я і звернулась до нього, бо ми є однодумцями протягом багатьох років. І, звичайно, не помилилася! Яким чином діяв Євген - то його справа. Але результат є. Унікальні фахівці-історики працюють на суспільну справу! І ще й як працюють! Передивитися такий обсяг інформації, обґрунтувати вибір тієї або іншої назви, сперечатися, доводити свою суто наукову думку, дотримуватися закону, ще й спілкуватися з охочими теж внести свої пропозиції через соціальні мережі (цих людей тисячі). Ну й до того ж весна, літо, відпустки, а ми збираємося регулярно на свої засідання, ще й домашні напрацювання виконуємо. От такі-то наші люди!
Які ви маєте напрацювання за весь цей період часу? Як ви оцінюєте продуктивність роботи топонімічної групи?
На цей момент опрацьовано десь біля двохсот топонімічних об′єктів. На початку серпня весь матеріал буде готовий у першому читанні. Потім плануємо якимось новим поглядом чи під якимось іншим кутом зору передивитись наші пропозиції.
Як на вашу роботу реагують представники харківської громади? Чи залучені вони до роботи топонімічної групи?
Для мене реакція харківської громади – це чергове здивування та відкриття. По-перше, я дізналась, що харківська громада існує. По-друге, ця громада хоче і вміє вирішувати свою власну долю і жити на таких вулицях як Чарівна, Червоної Рути, архітектора Волкова, балерини Дудинської. А не всі скопом на одній єдиній вулиці Леніна. Кожного разу під час виступів на радіо та телебаченні, у спілкування через соціальні мережі запрошуємо до нас на засідання зі своїми пропозиціями.
Що ви можете сказати про реакцію з боку харківської влади? Як добре вони обізнані щодо вашої діяльності?
Справа в тім, що фахівців з топонімічної справи у Харкові троє. Вони працюють і в нашій топонімічній групі, і в міській топонімічній комісії. Таким чудовим фахівцем є Голова топонімічної комісії при міській раді. Це – добре. Ми уважно стежимо за його роботою, а значить, він та його люди через соціальні мережі знають як іде наша робота, бо ми весь час звертаємось до людей зі своєю концепцією.
Які ваші подальші плани? Якими будуть ваші наступні дії після завершення роботи?
Хочеться з повною віддачою довести свою роботу до якоїсь стрункої та зрозумілої форми. Хочеться побачити історію та сучасність, що доповнюють одна одну у назвах старого та юного українського міста Харкова.
Як, на вашу думку, влада реалізує ваші напрацювання?
Є закон і його треба виконувати. Можливо комусь це і не до вподоби. Але цього вимагає момент. Можливо, це і є момент істини. Звичайно є сумніви – чому це не робилось раніше? Чому харківські вулиці носять імена справжнісіньких терористів, вбивць, катів українського люду? Куди дивились очі влади? Є можливість довести свій фах і довести свою відданість цій землі, а інакше навіщо жити саме тут?