Депутати обрали свободу

У перші дні після проголошення незалежної України, 26 серпня 1991 року, Харківська міська рада зібралася на позачергову сесію. Площі Дзержинського терміново знадобилася нова назва. Пропозицій було всього дві. Незважаючи на те, що депутати обрали Свободу, Незалежність так просто не відступила.

- Тривалий час після цього в деяких джерелах центральну площу міста називали площею Незалежності, що призводило до певної плутанини. Коли, припустимо, писали листи в університет, на конверті вказували – площа Незалежності, 4, а не площа Свободи, - згадує відповідальний секретар комісії з питань топоніміки і охорони історико-культурного середовища Харківської міської ради.

З монументами на честь Незалежності України Харкову пощастило трохи більше – їх у місті було два. Правда, про перший зараз із сумом згадують навіть його автори. Коли на честь десятиріччя Незалежності України у Києві почали реконструювати однойменний майдан і зводити пам’ятник, губернатор Євген Кушнарьов попросив місцевих архітекторів та скульпторів теж щось вигадати до ювілею. Завдання було зробити у Харкові монумент всього за три місяці.

- Євген Петрович був амбіційною людиною. У 2001 році на конкурсі, який він ініціював, переміг Юрій Спасов. Я долучився, коли Юра прийшов до мене і сказав: «Рятуй, не встигаємо», - згадує один із авторів монумента Незалежності Олександр Рідний.

Фігури дівчинки у проекті спершу не було, її теж вигадав Євген Кушнарьов і навіть знайшов прототип – 10-річну Дарину Стрілець, яка народилася у День проголошення Незалежності. Однак позувала для монумента не лише вона. Руки статуї виліплювали, наприклад, з доньки Юрія Спасова. Потім задіяли ще кілька маленьких моделей. Олександр Рідний зізнається – зробити пам’ятник добре за такий короткий термін було просто неможливо.

Монумент, який у 2009 році потрапив у ТОП-10 пам’ятників без смаку, представляв з себе 16-метрову колонну з фігурою сокола на верхівці. Внизу була встановлена маленька дівчинка, яка підіймала руки до неба, наче у молитві, а на пандусі біля її ніг було написано: «Боже, Україну бережи!». Пам’ятник так і не полюбили харків’яни, а через 11 років його прибрали з площі Рози Люксембург (нині –Павлівської).

- Не думаю, що він зберігся, він же мав конструкцію, яка розбиралася, його можна було тільки розбити, - знизує плечима скульптор. Довго шкодувати за втраченою роботою не довелося, а майстер вже працював над наступним пам’ятником Незалежності - «Україною, що летить». За словами Олександра Рідного, цей монумент вже робили, як у підручниках – з дотриманням усіх технологій. На все це майстри витратили два роки. Новий пам’ятник – крилату дівчину на кулі – встановили на площі Конституції у 2012 році до Дня міста.