Конфлікт з «ватником» про вибухівку в банці меду. Частина 1 «Старт»

Ярослав Волков  |  Вівторок, 3 листопада 2015, 14:51
Багато хто з вас пам'ятає історію на блокпості в Станиці Луганській, коли «дід-пасічник» приніс українським солдатам банку меду, а коли ті відкрили її, спрацював вибуховий пристрій. В результаті цієї диверсії два бійці загинули, інші отримали поранення.
конфлікт з ватником

Історія набула непоганого розголосу, а «доброго» пенсіонера, якого потім упіймали українські силовики, ЛНРівці навіть хотіли обміняти на журналістку Машу Варфоломеєву (але не склалося).

Так от, зустрілися ми якось із земляком з Луганська, який у якихось справах приїжджав цієї осені в Харків. Побачилися випадково на одній з вулиць «Першої столиці», розговорилися. Хлопець на початку бойових дій на Донбасі поїхав до родичів у Росію, потім, восени 2014 року, повернувся.

Під час перебування в Харкові він спершу особливо не показував ознак «ватності», з деяким побоюванням поглядаючи практично на усіх людей у формі, що зустрічаються на вулицях міста. Проте, коли ми зайшли на квартиру до нашого загального знайомого (колись утрьох займалися в одному спортзалі), та ще і по ТБ пройшли українські новини, тут душа «ватника» і оголила свою сутність. Ми з господарем (точніше - орендарем) харківської квартири почули стандартний набір шаблонів: Крим, який наш; «бендерівці», «добрий Путін», «Росія допоможе», «карателі», «винні америкоси» і тощо.

Спочатку намагалися м'яко переконати нашого луганського друга, що інформація, яку він черпає з російських і «республіканських» джерел, м'яко кажучи, не зовсім об'єктивна. Потім пропонували згадати історію, особливо, коли він назвав Крим «споконвічно російською» територією.

Нагадували старі, зовсім не слов'янські, назви кримських міст. Нагадували про насильне переселення кримських татар під час Союзу, і про те, як потім влада СРСР визнала злочинність і помилковість цієї акції, дозволивши татарам повернутися на свою Батьківщину. І, звичайно ж, про те, що історія з ними якоюсь мірою повторилася навесні 2014 року.

Коли луганчанин зрозумів, що в питанні Криму не сильний, то включив кнопку «Луганськ обстрілював укропи». Ми нагадали січень, лютий (підготовку козачих і клинчаївських бійців до захоплень будівель), березень, квітень (власне захоплення і беззаконня на вулицях міста), травень (незаконний референдум), а також ранок 2 червня 2014 року, коли «ополченці», створивши небезпеку для місцевих жителів, почали о 4 ранку штурмувати прикордонзагін у кварталі Мирний.

І, особливо не виправдовуючи дії наших силовиків (всяке було), намагалися довести, що «захисники республіки» дуже часто звалювали провину на ЗСУ і Нацгвардію, хоча їх снаряди теж зробили немало руйнувань, як в самому Луганську, так і в довколишніх населених пунктах.

І коли заговорили про Станицю Луганську, звичайно ж, не змогли обійти увагою «вибухонебезпечну» баночку меду від «діда-пасічника». Луганський «ватник», намагаючись довести, що українці все-таки гірші, зліші і підступніші російських і «еленерівських», навів як приклад якраз цей епізод. І як навів!

- Невже ви не пам'ятаєте, як ополченців підірвали на блокпосту?! - вигукнув він. - Якийсь укроп-диверсант приніс їм банку меду, а коли хлопці відкрили її, вона вибухнула, і вони загинули!

Чай, який зробив нам гостинний господар, відверто нудьгував на столі перед «зомбоящиком». Було вже не до гарячих напоїв.

(Далі буде)

 

 

 

comments powered by HyperComments