Позивний "Кубинець": Одеська мехбригада відстояла Мар’їнку 3 червня усупереч волі вищого командування

У 2014 році одеська мехбригада була доставлена в Донецьку область і зайняла позиції в зоні проведення АТО. Як все починалося?

- Уночі 27 вересня нас, трьох розвідників, привезли на Запорізьку трасу - оцінити обстановку. Ми побачили, що через 360 метрів зеленка, а за нею - супротивник. Поруч поле, соняшники. Дивимося, в який бліндаж залізти переночувати. Виявили трубу в метрах 20 від перехрестя. Вона викладена секціями з квадратних труб для протоки води. "Нора" розміром в 60х60. Ми з одного боку поклали шість мішків з піском, чотири каремата, спальники. І лягли спати. На початку шостої ранку "будильник" спрацьовує. Знаєте, який будильник. Касета "Граду", 40 олівців. Що називається, "здрастуйте, хлопчики". Ми з моїм напарником "Душманом" пройшли Афган. Але там не було градів, артилерії. Там були засідки і стрілецькі бої. Не била артилерія, міномети. В основному, наші були по тій стороні "Градами", артилерією. А тут ми тільки прийшли - нас касета лупанула! Ми почали вылазить з тієї "нори", тому що після артилерії, як правило, йде піхота. Ми вилазимо, я голову повернув на Донецьк і в небі бачу свічки. І розумію, що в нас запустили ще одну касету. Відчуття, ніби ти в пральній машинці під час віджимання на 1000 обертів. Землі не відчуваєш. Моторошнувато. Не бояться тільки ідіоти. Після того, як по нас попрацювали "Гради", пішла "Рапіра". Вона добре, прицільно б'є. Пізніше - міномети. Потім знову "Рапіра". І так до обіду.

- Я неодноразово чула обурення офіцерів одеської мехбригади про те, що Генштаб має намір стримувати наступ наших військ.

- У грудні батальйон «Восток» (озброєне формування так званої "ДНР" - ред.) вийшов з Петрівського району і туди зайшов наш батальйон "Шахтерск". В той момент ми могли б брати цей район і вирівняти лінію фронту до аеропорту. Таким чином, у нас була б можливість утримати аеропорт. Три дні ми працювали, лазили на ту сторону, розробили план. Бригада його схвалила. Даємо план керівництву сектора. Вони говорять: не "Можна, тому що там буферна зона". Та яка ж це буферна зона? Ми на відстані прямого пострілу з протилежною стороною, наша бригада на відстані 200 - 300 метрів від супротивника. Захотів перебігти - зробив два постріли і можеш бігти. І були випадки. Про яку буферну зону йде мова?

Зараз пішли провокації. Не лише з тієї сторони провокуються бойові дії. Як тільки стихали бої, приходили невідомі на нейтралку (територія між двома сторонами - ред.). Вони робили постріл в нашу сторону і в протилежну. Таким чином, провокували бойові дії.

- Багато недобрих чуток ходить про командира бригади В'ячеслава Лещинського. Вам нормально було з ним працювати?

- Якось він висловився, що у бригаді зібрали "Військовий непотріб". Було таке. Це безглузде висловлювання пішло далі, його знають усі бійці. І у тому числі, за це його не полюбили.

- Командир бригади у нас був дуже важкою людиною, він не зважав на людей. Але він бойовий офіцер, я його поважаю. Багато чуток про нього ходило. Особисто я підтвердження їм не знаходив, тому не можу нічого затверджувати. Він не кинув бригаду. Під час бою 3 червня (наймасштабніший бій одеської мехбригади за час її перебування в зоні АТО - ред.) він особисто поїхав в Мар’їнку на позиції, де йшли бойові дії. Він дзвонив, запитував координати. Цікавився точними цифрами, куди стріляти треба. Тому що сектор не дав дозвіл на застосування артилерії. Того дня, 3 червня, ми у сектора запросили артилерію о 8: 12 ранку. А вони офіційно відреагували на наш запит аж в 23:17.

- Чому?

- Чому? Запитайте у них, що ви мені це питання ставите? Я сам цікавлюся. Ми продані були. Мар”їнка, Красногорівка - ці території продані були і нас зливали. А Лещинський зробив усе можливе, щоб ми вистояли.

- Але третього червня артилерія застосовувалася нашою стороною. За чиїм наказом її відкрили?

Комбриг відкрив.

- Але у нього немає повноважень.

- Незважаючи на це, він узяв на себе відповідальність на застосування артилерії. Якби він цього не зробив, він поклав би батальйон, як мінімум. Але після цього на нього завели кримінальну справу «Незаконне використання важкого озброєння без узгодження та порушення Мінських домовленостей», уявляєте? Його хотіли зняти за це. Того дня, 3 червня, проти нас стояли дві тисячі людей. І якби ми не відкрили артилерію і не знищили основний напрям супротивника по Петрівській вулиці (вулиця, що сполучає Донецьк і Мар”їнку - ред.), нам був би кінець. Ми зарубували їм основний напрям і зіпсували усі їх плани. Тому у нас втрат - 4 двохсотих (загиблих - ред.) і 27 трьохсотих (поранених - ред.). А у них – 160 двосотих.

- Як відбувався бій 3 червня?

- Знаєте, яким був план третього червня? У них було 27 танків. У нас - один! У обід нам видали резерв техніки, який стояв під Кураховим. Дали його на користування без узгодження згори. Це було рішення комбрига. Завдання супротивника полягало в тому, щоб створити прорив по вулиці Петрівській (вулиця, що сполучає Донецьк і Мар”їнку - ред). Вони планували прориватися основною колоною, яка раніше не вступала у бій. І замкнути собою Красногорівку. Виходить, Піски і Авдіївка автоматично потрапили б в котел. Але ми заздалегідь знали про їх плани і не дали їм можливість зробити це. З вечора з першого числа ми вже про все знали.

Начальникові розвідки сектора я заздалегідь повідомив, що о пів на четверту по нас ударять "Гради". Доповіли вгору. Основна точка прориву - це вулиця Петрівська. Їм треба було, щоб колона техніки проїхала в Мар”їнку трасою, тому що поля заміновані. Вони ставили перед собою мету прорвати нас. За нами були прикордонники. Супротивника, окрім нас, нікому було стримати. Курахово знаходиться на відстані 15 кілометрів від нас. Мета супротивника - захопити ТЕС у Кураховому, тому що з ТЕС їх вже ніхто не вибив би. ТЕС не обстрілюється, тому що станеться майже те ж, що в Чорнобилі в 1986 році.

Бой почався о 3:20, у восьмій годині пішли танки. Ми о 8:12 запросили артилерію. У мене був БМП- 7. Єдина в нашій армії така машина, вона була у мене.

- Не знаю, що за машина.

А немає такої машини в природі. Вона одна у мене, тому що ми самі її зробили.

- Жива сила, військовослужбовці одеської мехбригади були готові до бою? Які вони?

- Різні. Вони всюди різні. На Афгані теж різні були, але там було більше порядку.

Я собі сам розвідників підбирав, учив. У мене три хлопчаки були - 22, 23 і 24 роки. Відслужили строчку. Я щодня водив їх із смертю вітатися. Вони прагнули пізнати особливості роботи. У них голова працювала добре. Часу на навчання не було, на ходу вчилися. Вбирали знання як губки.

- Волонтери благодійного фонду "Повертайся живим" висловлювалися про те, що командир другого батальйону Сергій Щербина не гідний отримувати нагороду "Героя України" за бій третього червня.

Коли б не Щербина, ми б не утримали Мар’їнку. Він не їв нічого, сидів годинами з чаєм за картою. Нехай не брешуть! Пізніше Щербина 17 червня отримав у бою рану. Куля покришила підборіддя, порвала легеню і осколок в печінці у Щербини досі. Він з червня все ще на лікуванні.

За третє червня жоден військовослужбовець не отримав нагороду. За цей бій отримали нагороди бійці інших батальйонів, яких того дня і близько не було в Мар’їнці.

Вашого товариша по службі, командира першого батальйону Володимира Пушкаря, заарештували за підозрою в причетності до контрабанди. У тій справі дуже спірна доказова база.

Пушкар - відмінний офіцер, я готовий з ним служити. Він тямущий офіцер і людина порядна.

Якщо десь якийсь офіцер пропустив якусь машину - це одне. Але та схема (контрабанди - ред.), яка працює, вона створена не на передовій. Вона дуже масштабна, і прості смертні офіцери не мають відношення до неї.

Іноді везуть щось. Я знаю, що везуть контрабанду. «Що везете?», - запитую. Говорять, «туалетний папір». Я у них запитую: «у мене на лобі не написано, що я дебіл?». І машину не пропускаю. Відразу ж прилітають блатні з Курахового. «Що ти причепився, у нас вгорі все сплачено», - говорять. Потім до мене прилітають прикордонники, (увесь контрабас через них йде і через фіскалів), говорять, щоб я пропустив.

Ми з «Хмарою» (позивний Володимира Пушкаря - ред.) перекрили контрабанду на Донецькій трасі. Щодня по Маріупольській трасі і Луганській трасі йде контрабанда металу. Поставляють на окуповані території бруски 150 Х150 по 15 метрів завдовжки. А на Донецькій трасі контрабанда не йшла, тому що ми з Хмарою перекрили. З машини з м'ясом знімалося 100 - 150 тисяч гривень. До зони АТО вантаж йшов за одними документами, потім мінялися документи, видавалися водіям талончики. І вантаж перетинав зону АТО вже під іншими документами.

Мені намагалися теж фабрикувати справу, як Пушкареві. Але не змогли - я пройшов школу радянської розвідки.

Пам'ятаю, до блок-поста під'їхала машина з гексогеном. Її зупинили, вона рвонула. Колеса, що горять, летіли метрів 50 у висоту. Ми двох наших хлопців збирали два дні по пакетах! Може водій і не здогадувався, що везе.

- Чому із складів не дають в розпорядження зброю військовослужбовцям? Часто військовослужбовців одеської мехбригади говорять про те, що на складах техніка є, але в розпорядження її не віддають.

-Я не можу відповісти на це питання. Особисто у мене така ситуація була: все, що на складі призначалося для мене особисто, мені видавалося. У мене проблем не було. Я зайвого не брав. Якось не було станин (підставки під кулемет - ред.), я сам їх зробив.

За матзабезпеченням - шкода, ГСМ (паливно-мастильних матеріалів - ред.) не було.

Вам не образливо, що такі ж, як ви, сидять удома і не йдуть воювати?

- Я реаліст. Якщо дурневі сказати, що він дурень, він не повірить. У нас люди ледачі, їх треба розгойдати. Коли я йшов на цю війну, я дещо не розумів.

- Що саме?

- Ми з "Хмарою" ганяли прикордонників на Донецькій трасі. Ми перевіряємо, виявляється, у них дозволу на виїзний пост немає. Вони стоять "збивають бабки". Я одного мордою в землю поклав, він говорить: «А шо мені робить? Ми зміну відстояли і повинні 15 тисяч віддати командирові. І де мені їх братии?». Я у нього запитую – «А навіщо ж ти приїхав сюди?». Він говорить – «Якби не поїхав, мене б під суд віддали». Ось такий порядок. Ми з Гармашем воювали з «Луцьком» (добровольчий батальйон - ред.), зі "Скелею". Вони хотіли домовлятися займатися разом контрабандою. Пушкар їх послав. Потім цей "Скеля" котив бочку на Щербину, Пушкаря.

Був випадок, коли "Скеля" збивав гроші на трасі, у той час під'їхав Щербина. Він розігнав їх.

- Одеська мехбригада, мабуть, єдиний підрозділ Збройних Сил України, який упродовж десяти місяців знаходився на передовій без відпочинку.

- З одного боку, військовослужбовці не відпочивають, і це погано. З іншого боку, стратегічно правильно не відпускати в ротації. Чим частіше відбуваються ротації, тим гірше. Тому що військовослужбовці звикають до місцевості і безперервно тримають під контролем територію.

- Ви бачили військовослужбовців армії Російський Федерації.

- Особисто я на передовій не бачив. Там є присутніми інструктори російські. Російська армія заходила в Іловайськ.

А ви, взагалі, з якого видання? Я з усіма журналістами, які до нас в АТО приїжджали, сперечався на 1 гривню. І я в усіх вигравав - правди так ніхто не і показав. Може ваш спонсор ганяє хури в АТО і заборонить вам про це написати? Навіщо я з вами розмовляю?

- «Южный Курьер». Я обіцяю написати про все.