Держава не підтримує чорнобильців в необхідній мірі

Пане Андрію, чи отримують зараз чорнобильці допомогу від держави? На що вони зараз можуть розраховувати?

На жаль, доводиться говорити про те, що закон, який вступив в силу в 1991 році, на сьогоднішній день передивлявся більш ніж 40 разів. І кожен раз він передивлявся в сторону погіршення. Кожного разу щось вилучалося із закону. В результаті чого погіршувалася яка-небуть стаття з цього закону. Це відбувається і по сьогоднішній день. Нажаль, та стаття про пенсію, яка призначена законом для чорнобильців, не виконується. Сьогодні це люди пенсійного або передпенсійного віку. А більша половина учасників ліквідації наслідків аварії, які сьогодні проживають в Харкові та області, є пенсіонерами-інвалідами.

Також окремі пункти чинного законодавства відверто застарілі і не відповідають теперішнім реаліям. На жаль, пенсії у нас сплачуються не по закону. І вони значно нижчі, ніж це визначено чинним законодавством. Чому я кажу про пенсії? Бо вони є основною виплатою, яку отримують сьогодні чорнобильці від держави. Вони повинні отримувати компенсацію на харчування. Але сума компенсації не переглядалася протягом 17 років. Як отримували вони 300 гривень 17 років тому, так і сьогодні вони можуть розраховувати хіба що на таку саму суму. Зрозуміло, що це зовсім не ті гроші, які були раніше. Якісь інших суттєвих виплат чорнобильці не отримують.

Які проблеми в чинному законодавстві зараз існують? Чи є там пункти, які сьогодні не виконуються?

Щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням прописано в законі. Але воно виконується далеко не повністю. Сьогодні тільки 4 % чорнобильців можуть отримати безкоштовні путівки і бути забезпеченими санаторно-курортним лікуванням. Дитяча частина закону також практично не виконується. І знову ж таки, тут є ще дуже сильно недоопрацьований закон. Справа в тому, що наше законодавче поле в плані захисту дітей абсолютно не підготовлене. Воно не було підготовлене в січні 1991 року, коли приймався цей закон. В той момент ніхто не думав, що колись ці діти підростуть і нам необхідно буде стежити за їх здоров’ям і після досягнення ними 18 років.

На сьогоднішній день виходить такий нонсенс, що стосується дітей Чорнобилю. Людина, яка в дитинстві отримала експертну оцінку стосовно того, що причина її захворювання пов’язана з дією іонізуючого випромінення, насправді є хворою. Але такою вона вважається рівно до того моменту, коли їй виповнюється 18 років. Тоді вона вже не підпадає під цю категорію. Її вже не можна підвести під чорноробське законодавство. Виявляться, що після досягнення повноліття людина стає здоровлю. Але такого не буває. Це що стосується недоліків в нашому законі.

Держава явно не може забезпечити чорнобильцям виконання їх прав. Чим займається ваша організація щоб якось покращити цю ситуацію?

Що робимо ми як громадська організація? Ми розуміємо, що держава не може впоратися зі своїми прямими функціями. В цьому році ми намагаємося допомагати переселенцям. Але також ми не забуваємо про своїх колег. Нещодавно нам вдалося знайти невелику кількість коштів і придбати для нашої лікарні чорнобильського обласного диспансеру тисячу шприців і тисячу разових систем для переливання. Зараз ми чим можемо, тим допомагаємо нашим тяжкохворим колегам. Минулого місяця нам вдалося 50 лежачих хворих забезпечити лікарськими препаратами, які не входять до переліку, затвердженого Кабміном.

Про що йде мова? Сьогодні, нажаль, навіть якщо є невеликі кошти для реалізації безкоштовних рецептів, чорнобилець не може їх використати, адже з’явилося розпорядження Кабінету міністрів, Там зазначений перелік, в якому вказані лікарські препарати, які підпадають під бюджетне фінансування. І, відповідно, якщо препарат під нього не підпадає, то його не можна вписати в цей безкоштовний рецепт.

Ми зараз намагаємося допомогти людям. Якщо це життєво необхідний препарат для людини, який не входить до списку, визначеного Кабінетом міністрів, ми все одно його купуємо зі спонсорських коштів. Минулого місяця таким чином ми забезпечили 50 чоловік з тієї сторони лінії обмеження в місті Луганськ. Наші колеги перевезли через кордон і розділили препарати серед п’ятдесяти своїх колег. І п’ятдесят наших лежачих колег ми забезпечили в місті та області. Ця робота ведеться постійно. Ми робимо все, що від нас залежить, як від громадської організації. Доводиться визнати, що держава далеко не повністю виповнює свої функції.