Права людини в Україні та світі за даними Amnesty International. Частина 1

Ваша організація моніторить ситуацію з дотриманням прав людини по всьому світу. Розкажіть, будь ласка, в яких країнах на даний момент людські права порушуються найчастіше?

Ми статистику з порушення прав людини не зводимо. І принципово не робимо подібних порівнянь, тому що не можна порівнювати воєнні злочини в одній країні, або насильницькі зникнення в другій, або насилля по відношенню жінок в третій. Порушення прав людини є значним в будь-яких масштабах і в будь-якому своєму вигляді. Але можна говорити про певні проблемні регіони, які існують на даний момент. Там відбувається дуже багато порушень. Це, насамперед, Близький Схід та ситуація довкола Сирії, де здійснюється дуже багато і воєнних злочинів, і злочинів проти людяності. Це також ситуація навколо палестино-ізраїльського конфлікту. І, безумовно, це криза біженців в Європі. 

А яка на даний момент ситуація з порушенням прав людини в Україні? Особливо враховуючи той факт, що зараз триває війна на Сході.

Ми моніторили конфлікт на Сході, коли він був ще в активні фазі. І продовжуємо робити це зараз. Ми можемо говорити, що порушення прав людини там відбуваються. І відбувається з обох сторін. Тобто, ми насамперед говоримо, що є випадками тортур, є випадки насильницьких зникнень людей, є випадки позасудових страт. І ми робили звіт, в якому фіксували порушення як з боку так званих «ДНР» та «ЛНР», так і з боку українських військових.

Також в Україні ми моніторимо справу з розслідуванням злочинів на Майдані, яка просувається не надто динамічно та результативно. І також ми бачимо, що є певні порушення свободи слова, як то заборона Компартії. Закон був прийнятий з порушеннями. Та ідея пропаганди, на основі якої забороняється Комуністична партія, була прописана в ньому занадто загально. Фактично, під закон про заборону компартії може підпадати величезний спектр речей. І покарання за подібні порушення – десь п’ятнадцять років. Що неспівмірно багато. Тобто, як і на території, де зараз відбувається конфлікт, є порушення, так і на мирній території України також є ситуації, за якими ми слідкуємо.

Що ви можете сказати про розслідування злочинів, які були вчинені під час Майдану? Як просувається справа і чи будуть, на вашу думку, притягнуті до відповідальності особи, які були до них причетні?

Ми, безумовно, сподіваємось, що будуть притягненні. Тому що це обов’язок України – розслідувати ті злочини. Але, на жаль, ми змушенні констатувати, що це розслідування відбувається дуже повільно, недостатньо ефективно, що існує певна кругова порука серед силовиків. Ми також знаємо, що з постраждалими не ведеться належна робота. Часто люди не знають, на якому етапі перебуває їх справа, хто її розслідує, де її розслідують. З ними не контактують. Ми вважаємо, що для розслідування злочинів на Майдані в першу чергу необхідна політична воля, і тут ми певною мірою покладаємо надії на новостворене Державне бюро розслідувань, яке, як ми сподіваємось, зможе дати їм новий імпульс. І, звісно, в цьому плані ми будемо слідкувати за тим, як відбуватиметься залучення людей до роботи цієї структури. І як взагалі буде відбуватися її діяльність, щоб вона була дієздатною.

А щодо воєнних злочинів: чи будуть вони розслідувані? Чи щось робиться в цьому напрямку?

Зараз є ідея, яку ми дуже сильно лобіюємо – це ратифікація Україною Римського статуту. Це означає, що Україна стане членом Міжнародного кримінального суду. Україна підписала статут 16 років тому, але не ратифікувала. Але під час конфлікту на Сході визнала його юрисдикцію. Тобто, це означає, що всі злочини, які відбуваються на Сході та Криму, вони відслідковуються Міжнародним кримінальним судом. І для того, щоб вони почали активніше розслідуватися, Україні необхідно ратифікувати цей статут. Безумовно, ми сподіваємося, що українська судова система також проявить належну ініціативу в їх розслідуванні.

Розкажіть, будь ласка, про акції, які проводить Amnesty International як в Україні, так і за кордоном? Які з них були увінчані успіхом?

Amnesty International – це міжнародна організація. В нас центральний офіс знаходиться в Лондоні. І, відповідно, більш як в 140 країнах є так звані секції. Це представництва, які займаються проектом в кожній конкретній країні. Відповідно, існує певна стратегія, визначена центральним офісом, яка охоплює найбільш суттєві кризи з порушенням прав людини, які потрібно захищати. Також на локальному рівні ми визначаємо ті задачі та аспекти, які будемо висвітлювати, за якими будемо тут будувати нашу діяльність. Наприклад, нашою темою на наступний рік стануть воєнні злочини. Ми будемо слідкувати, які злочини здійснювалися, яким чином вони розслідуються з обох боків. Це також боротьба за ратифікацію Римського статуту. Тому що, як я сказала, у випадку ратифікації Україна отримає лишень додаткові права у цій структурі. І це піде на користь і українській судовій системі. Також ми плануємо проводити кампанію проти тортур та боротися за права ЛГБТІ.