Права людини в Україні та світі за даними Amnesty International. Частина 2
Розкажіть, будь ласка, більше про таку акцію, як «Марафон з написання листів»? Які вона дала результати? Чи допомогла вона комусь з тих людей, для кого ті листи були адресовані?
Це міжнародна акція, до якої долучаються представництва Amnesty по всьому світу. На марафоні цього року було представлено сім справ з різних країн світу. Це була жінка, засуджена за викидень як за вбивство. Вона отримала тридцять років за те, що народила мертву дитину. Це був журналіст, який вже довго перебуває у в’язниці в Узбекистані за свою власну діяльність. Це були інші люди, які були несправедливо засуджені, яких переслідували. І, зокрема, серед цих справ була справа Олега Сенцова, Кольченка і Афанасьєва, за яку ми також збирали підписи. І всього цього року ми зібрали 35 тисяч підписів. Це були, власне, самі підписи і листи солідарності.
Було ще запитання, наскільки це допомагає. Насправді це дуже допомагає, адже уряд певної країни отримує тисячі й тисячі підписів з усього світу на підтримку конкретної людини. Це є значним тиском. І багато урядів змушені реагувати на той резонанс, який піднімається довкола певної справи. Також вони розуміють, що про цю конкретну людину вже знають, за її долею слідкують. Тобто, вона вже не зникне без вісти. І є багато випадків, коли людей або випускають, або впускають до них адвокатів чи лікарів, або в будь-який інший спосіб пом’якшують їхнє становище. Це допомагає. У нас на сайті успіхи попереднього марафону зазначені в окремій статті. Ще ми збираємо, окрім підписів під петиціями, листи солідарності. Коли люди просто від себе пишуть листи в’язням, малюють малюнки та висловлюють свою підтримку. І багато в’язнів совісті, які свого часу отримували такі листи, зізнаються, що це було тим, що тримало їх живими всі ці роки. Адже вони відчували шалену підтримку по всьому світу. І тому їх значення просто важко переоцінити..
А що ви можете сказати про долю таких українських політв’язнів, як Кольченко чи Сенцов? Щось робиться для їх звільнення? А також про військовополонену Савченко?
Звісно, робиться. Зокрема, це був марафон. Не лишень Україна підтримувала цю справу. Збирали листи ще Польща та Голландія. І вони зібрали дуже багато листів саме на підтримку Кольченка, Сенцова та Афанасьєва. А ми слідкуємо за цією справою. Наразі суттєвих зрушень немає. Їх судять достатньо несправедливо. Яка, власне, наша вимога була під час марафону? Це, по-перше, судити їх в Україні, а по-друге, якщо був злочин, то покарати за його здійснення. Зрозуміло, якщо Сенцова звинувачують в тому, що він буцімто планував якійсь вибух, то це потрібно розслідувати. Якщо це так, то покарати його відповідно до порушення. А не таким чином, як це робиться в російському суді. Тому що це явно показовий процес і йде він з великими порушенням. Це те, що я наразі можу сказати по цій справі.
Справу Савченко ми не розглядаємо в цьому контексті. Бо вона була військовою. А ми не займаємося справами військових. Якщо в її випадку будуть кричущі порушення саме прав людини під час її утримання, ми за цим слідкуємо і будемо в цей процес включатися. Але оскільки вона виконувала свою роботу, як військова України, то ми в цей процес поки що не інтегруємось.
Нещодавно в українському інтернет-просторі відбулася онлайн-акція «Ратифікуйте римський статут!». Що ви можете сказати про її результати? Чи досягли ви того, що планували?
Це одна із багатьох акцій з ратифікації Римського статуту серед тих, які вже в нас були. І, я думаю, одна із багатьох, які в нас ще будуть. Тому що ратифікацію Римського статуту було відкладено за ініціативою українського президента ще на три роки. І ми не розуміємо, чому відбулося подібне відтермінування і які в нього причини. Жодного негативу для України, жодної небезпеки для неї ратифікація не несе.
І в чому її, власне, переваги? Україна ввійде до так званого клубу країн, які є членами Міжнародного кримінального суду. Вона зможе впливати на політику Міжнародного кримінального суду, вона зможе вибирати суддів, вона зможе тут представляти власних суддів. І, що дуже суттєво, в 2017 році відбудеться асамблея, під час якої пройде голосування щодо введення під юрисдикцію суду злочинів агресії. Це те, що зараз дуже важливо для України з огляду на ситуацію в Криму. І якщо Україна його не ратифікує, то вона не зможе брати участь в цьому голосуванні. Крім того, Україна вже визнала юрисдикцію Кримінального суду. Вона взяла на себе всі обов’язки, пов’язані з членством в Кримінальному суді, але чомусь відмовляється взяти собі ще й права, які вона могла б отримати, ратифікувавши статут. І ми не отримали адекватних пояснень від влади в чому причини. Тому ми збираємось продовжити лобіювати цю ідею в подальшому.
Безсумнівно, за права людини варто боротися. Проте якими методи слід використовувати? Які способи боротьби та види діяльності на захист прав людини підтримує ваша організація?
У нас є два основних методи. Один з них полягає в лобіюванні. Коли в якомусь місті відбувається порушення прав людини, туди їдуть дослідники Amnesty International, які власноруч збирають всі свідчення, спілкуються з людьми, збирають докази, аналізують супутникові знімки та інформацію в інтернеті. І на основі зібраних доказів та їх аналізу робимо звіти, в яких з максимальною об’єктивністю висвітлюється ситуація. Ми не виступаємо на захист якогось конкретного уряду в конфліктній ситуації, або конкретної групи. Це завжди достатньо об’єктивне розслідування. І в подальшому відбувається спілкування з тими, хто впливає на політику, з тими, хто впливає на ту ситуацію. Ці звіти лягають на стіл президентам, лідерам міжнародних організацій, людям, які приймають рішення. І вони дуже часто лягають в основу їх рішень. Тобто, ми їх підштовхуємо до прийняття правильних рішень, які йдуть в руслі з дотриманням прав людини.
І в цьому плані Amnesty користується великою довірою. Тому що ми є незаангажованими і ми не критикуємо когось в угоду іншим. Ми завжди стоїмо винятково на стороні прав людини, а не якихось урядів. І інший метод – це мобілізація суспільства. У нас є більше семи мільйонів прихильників по всьому світу. І ми намагаємося мобілізовувати людей на захист їх прав, розповідати, що таке права, чому їх важливо захищати. Ми проводимо кампанії, які можуть змінити те, яким чином люди мислять про певні речі. Скажімо, яким чином дивитись на права жінки, як не порушувати права жінки, як не порушувати права дитини, або що робити, якщо ви бачите, що ваш уряд систематично порушує права людини... Тобто, ми мобілізуємо людей на те, щоб вони діяли разом з ними на захист своїх прав.
