Досвідчені літератори знають Володимира Брюґґена передовсім як критика (за твердженням Олександри Ковальової, «чи не єдиний притомний критик у Харкові»). А є ще Брюґґен-журналіст, Брюґґен–перекладач… Усе, за що береться цей автор, значене сумлінною працею. Я ж нещодавно відкрила для себе Брюґґена як блискучого письменника-афориста: у першій декаді ХХІ століття вийшло чотири книжки його «Блокнотів», п’ята готується до друку.

Нещодавно в мережі Інтернет було проведено невеличке голосування. Варіант участі в акціях протесту обрала найменша кількість учасників. Думки про те, чому так сталося і яким шляхом пропонують рухатись користувачі соціальних мереж, можливо, і Вас наштовхнуть на новий підхід до змін на краще.

Відвідати в’язницю в день голосування можна було лише за такої умови: всі речі, у тому числі мобільний телефон, фотоапарат, паспорт мусиш лишити на прохідній. Що відбувалося за стінами тюрми, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99, читайте нижче.

Щойно в мережі з'явився новий науково-популярний інтернет-ресурс «Старожитності», присвячений проблематиці матеріальної історико-культурної спадщини у всій її багатобарвності: від суто академічних питань до практики охорони пам'яток.

Лекція історика Наталі Яковенко, професора та завідувачки кафедри історії Києво-Могилянської академії, яка прочитана 10 лютого 2010 року в Києві в рамках проекту «Публічні лекції «Політ.UA».

Жереб, що випав на його долю, був би явно заважким для людини пересічної. Війна. Полон. Арешт. Довгі роки – ба ні, довгі десятиліття! – в таборах найбезжальнішої до власних громадян держави, якої, на щастя, більше не існує. Далі – еміґрація... І впродовж усього життя – ненастанне самовдосконалення. Душу свою він гартував терпінням, а доскіпливий ум дисциплінував працею. І навіть трохи дивно, що цей стоїк, цей нонконформіст, цей непохитний максималіст може бути таким привітним, таким демократичним у спілкуванні – якщо йдеться про спілкування з тими, кого він вважає за однодумців.

Незадовго до парламентських виборів 2012 року політичні сили, котрі з усіх сил тягнуть Україну в минуле, намагаються нав'язати українцям міфи про щасливе життя в СРСР.

2 місяця тому я повернулася з США, де три тижні спостерігала за тим, як працюють громадські організації в різних штатах. Звісно, звертаючи особливу увагу на правозахисників. Різниця підходів до роботи та пошуку фінансування вражає.

Дорогі колеги, Із вересня наша інтернет-мережа перейшла на щоденне поповнення. Ми раді щодня пропонувати Вашій увазі нові публікації та матеріали для обговорення.

Якось серед запитань, що задавала юна журналістка тим, хто зібрався, аби вшанувати пам'ять загиблих під Крутами, я почула «А чи пішли б Ви на війну за Україну?». Одразу ж на язик капає беззаперечне «так». Але якщо задуматись, якщо зазирнути за красиву завісу романтики і спробувати уявити, як було б насправді?