Як не дивно, але до останнього часу не існувало ані перекладу, ані української переробки відомої пісні «Полюшко-поле» на музику Льва Кніппера.

Першого дня нового, 2019 року, по всій Україні — від Львова й Тернополя до Полтави й Харкова — урочисто відзначили 110-ту річницю від народження Провідника Організації українських націоналістів (ОУН) Степана Бандери. Цю знаменну дату гідно відмітили й мільйони українців, що живуть за межами своєї історичної Батьківщини.

Так, поетами не народжуються — ними стають. Однак, лише ті, хто ладні «роздмухувати» іскру Божу свого таланту повсякденною копіткою працею. Тільки тоді ця іскра не згасає, а розгорається яскравим полум’ям поетичного надхнення.

Власний день народження ця наділена Господом рідкісним талантом та дивовижною працьовитістю людина відзначає о своїй улюбленій порі року — влітку. Напередодні знаменної для неї дати мені пощастило поспілкуватися з художницею Ніною Вербук…

Дещо нетривіальне втілення на сцені Харківської опери однієї з найяскравіших партитур Петра Чайковського не стало несподіванкою — про напружену роботу творчого колективу театру на чолі з його головним диригентом Володимиром Гаркушею над виставою «Мазепа» знало вже «все місто». І ось, 1-го та 2-го липня цього року спектакль уперше було представлено достатньо вже заінтригованій харківській публіці.

Зі здобуттям Україною незалежности, виріс, як ніколи в минулому, інтерес до народного мистецтва. Й не тільки до «виконавських» його різновидів (музичного, танцювального), а й до декоративно-вжиткового. Особливе місце посідає тут писанкарство, тобто мистецтво оздоблення великодніх яєць. Поширене в багатьох країнах світу, воно ніде більше не досягло такого високого художнього рівня й не позначене таким розмаїттям форм, як в Україні.

Йдеться про виставу славнозвісного Тбіліського драматичного російського театру імені Олександра Грибоєдова «Ревізор» за п’єсою Миколи Гоголя, переглянути яку пощастило й харківцям.

Мабуть, день 26 березня не запам’ятається урочистими зібраннями та гучними промовами. Але тисячі й тисячі (я не перебільшую) шанувальників поезії Степана Сапеляка відзначили, як могли, роковини народження мистця.

Щороку відзначаємо дві річниці поспіль: день народження (9 березня) й день відходу в засвіти (10 березня) Тараса Шевченка — Великого Кобзаря, який безмежно любив свій край, але не плекав жодних ілюзій, коли йшлося про далеке (й не дуже) минуле України.

На самому початку весни (4 березня) минає 65 років від дня трагічної загибелі художника Ніла Хасевича. Мовою гравюри він розповів усьому світові про Україну, що ні на мить не припиняла запеклої боротьби з підступним ворогом…