Довга політологічна штудія в двох частинах із епілогом

На сьогоднішній день, як видко зісторонь, НАТО тримається думки, що врятує Европу без участи України. Наскільки така думка відповідає реальності?

Минуло 40 днів від дня загадкової наглої смерті цієї непересічної особистості.

Поетку і бардесу Ірину СКРИННИКОВУ, авторку поетичних книжок «Світлоповінь» (2008) та «Як завжди» (2014), можна зустріти на гучних концертах і на камерних вечорах бардівської пісні, на сковородинівській галявині в Бабаях і у Спілці письменників на Чернишевського. Коли вона співає – нагадує то зосереджену жрекиню, похилену над святинею, то замріяну дріаду; зійшовши ж зі сцени, враз стає звичайною симпатичною жінкою, нашою сучасницею, заклопотаною, але з просвітленим поглядом. А гітара в її руках – не що інше, як інструмент приборкання цього непокірного світу. Адже чим його ще приборкати, коли не музикою і не віршем?

Адмініcтрація Президента покладає великі надії на саміт у Мінську 26 серпня. Чи виправдано?

Луганська область перебуває в активній фазі війни.

Путін анексував Крим і розв’язав війну з Україною. Асиметричну, гібридну, терористичну – справжню. За умови гибелі людей дефініції не є настільки важливими.

Перш ніж перейти безпосередньо до розгляду тих процесів, які відбувались протягом другої половини 2005 року і призвели до розриву газових контрактів 2001 року, необхідно дати відповідь на кілька запитань, які виникають після уважного прочитання першої частини мого аналізу.

У часи, коли музичну моду диктують гроші і смаки плебсу, коли на незліченних комерційних радіостанціях панують співаки-одноденки, а улюблених виконавців годі й почути, – істинним сюрпризом став для мене сайт "Золотий фонд української естради", на який ненароком натрапила в Інтернеті. А невдовзі я з великим здивуванням довідалась, що створила “Золотий фонд” не якась організація, не телеканал, не радіостанція і не студія звукозапису, а окремо взятий ентузіаст Ігор КАЛИНИЧЕНКО. Заочне знайомство з ним стало для мене ще однією приємною несподіванкою. Пан Ігор погодився розповісти "Справжній варті" про свою працю над проектом, про своє натхнення і мету.

Газові контракти між Україною та Росією є однією з основних тем мережевих дискусій. Це – те, в чому кожен український громадянин вважає себе експертом, маючи при цьому в "багажі" виключно газетні публікації та політтехнологічні міфи. Тих міфів зібралось настільки багато, що статтю мені довелось поділити на кілька частин, відповідно до хронології газових відносин між двома державами. Довелось винести за дужки початковий період, який тривав з 1991 по 2001 рік (йому я присвячу окрему, не меншу за обсягом, публікацію) і почати розповідь про газові контракти з 2005 року, коли було розірвано угоди між РФ та Україною і покладено початок щорічним газовим війнам, наслідки яких ми пожинаємо й досьогодні.