Культурно-мовний клуб

Коли був заснований культурно-мовний клуб?

Наша організація дуже скромна. Була заснована 4 роки тому. Її заснували дві людини моя колега і я: Лариса Вировець і Вікторія Склярова. Сталося так, що ми водночас прийшли до одного однії і тієї самої ідеї. Лариса, власне була російськомовною поетесою, а потім стала писати українською і перейшла повністю на українську мову. Вона до цього відвідувала клуб пісенної поезії Візбора, але відчула,що її там уже не розуміють, коли почала писати українською. І вирішила створити такий поетичний україномовний клуб. В мене була інша мета. І, звісно, інший шлях. Насправді я займаюся туризмом уже 15 років. І одного разу побувала в США, виграла таку поїздку community collection. Це суспільні обміни, коли люди з однієї країни їздять до людей з іншої, і, власне, в США я і навчалася туризму.

І для того, щоб не забути англійську мову, люди з нашої групи, яких було 10 осіб, з якими ми їздили до США на місяць, вирішили продовжити спілкування англійською мовою в Харкові, заснувавши англійський клуб (“English Speaking club”). То був дискусійний англомовний клуб. І він проіснував приблизно 5 років, а потім на його фундаменті, мені чомусь захотілося створити український культурно-мовний клуб. Його мета, на мою думку, полягала в тому, щоб харків’яни, які добре розуміють українську мову з радіо, газет, телебачення, але не вміють нею спілкуватися, могли подолати психологічно-мовний бар’єр і врешті-решт вільно та красиво спілкуватися українською мовою (такі люди, здебільшого, не спілкуються українською тому, що не наважуються, адже бояться та соромляться помилок; їм важко інколи підібрати влучне слово тощо).

Все більше людей, коли чують живу українську мову, сприймають це позитивно, тож в них виникає бажання опанувати її в повній мірі. Для цього, потрібна практика і ми, вирішили створити такий культурно-мовний клуб, в такій неформальній атмосфері, собі спілкуватися саме українською мовою на якісь культурно-просвітницькі, мистецькі теми. Тут є і поезія, і музика, і авторські пісні.
“Апостроф” – це одна частина нашого клубу. Це така собі поетична галузочка. У нас спочатку був загальний культурно-мовний клуб, потім від нього відійшла ця поетична галузочка, тож інколи ми збираємось окремо, інколи разом. Адже половина з членів нашого клубу є поети. Вони постійно пишуть, і ми їх слухаємо, а потім відбувається обговорення та спілкування на абсолютно різні теми. Взимку ми збиралися лише з “Апострофом”, готували концерти, виступи. Це все відбувалося і відбувається у відомій українській книгарні “Є”.

Минулого року темою одного зібрання був гумор. Люди підготували різні гуморески, гумористичні оповідання і поезії. Більшість людей читали власні твори. Ми запросили україномовну частину клубу бардівської пісні ім. Візбора.

На кого Ви орієнтуєтесь в харківському політикумі?

Ми схвально ставимось до всіх українських національно-патріотичних утворень, адже в решті решт ми з ними робимо одну українську справу.

Розкажіть будь-ласка, власне, про туристичний напрям Вашої діяльності?

Щодо мене, то я займаюся розвитком саме етнотуризму. Це організація етнотурів різними районами Харківської області, займаюся створенням туристичного сайту нашої області, на якому буде вся інформація про туристичні цікавинки нашого регіону. Ми також намагаємося досягти того, щоб кожен район Харківської області мав свій туристичний паспорт.
Один з найпопулярніших маршрутів до Сковородинівки. Готується поїздка до Велико-Бурлуцького району, до садиби Донець-Захаржевських, де була знайдена Велесова книга. Її було знайдено там рівно 90 років тому.
Одним з наших осідків є вже добре відома в Харкові українська книгарня “Є”, відвідувачі якої часто потрапляють на наші зустрічі і щиро приєднуються до нас, тому, що в цій книгарні специфічна аудиторія, до неї заходять люди, небайдужі до української культури.  

Час від часу ми влаштовуємо невеличкі виїзні спільні засідання клубу. Такі були в Лозовій, в Новій Водолазі, намагаємося зробити подібне таке спільне засідання у Великому –Бурлуці.
У нас в клубі є чудовий виконавець, відомий не лише в Україні,а й, зокрема, у Канаді і Австралії Микола Воловик, український бард, сучасник нашого клубу. Він навчає нас співати, як улюблені, так і маловідомі українські пісні.

Взагалі етнотури відрізняються від звичайних екскурсійних турів. Вони складаються з кількох напрямків, наприклад, екологічного. Ідеться про те, щоб побачити природу та звірів у їхньому звичайному ритмі життя.

Однією з обов’язкових частин етнотуру є український фольклор, коли люди слухають старовинні українські пісні у виконанні етногуртів. Гуртовий спів дуже відрізняється від хорового. За совєтських часів, нас привчили до думки, що народна музика, це хоровий спів, а це не так. Хори, - це більше притаманне Росії, а у нас – це гурти. Це коли кожна людина з маленького віку привчається співати саме свою партію в пісні. І вже ці партії, голос кожної людини сплітаються в суцільний орнамент пісні.
У харківському радіо-ефірі на хвилях радіостанції “Нова хвиля” (91,2 FM) щосуботи та щонеділі о 17 до 18 години в прямому ефірі виходить передача під назвою “Харківська духовина”. Кожен охочий може зателефонувати під час ефіру у студію за номером 754 59 12 і задати питання учасникам ефіру. В Інтернеті на неї можна вийти через сайт газети “Главноє”. Там є посилання на “Нову хвилю”. “Харківська духовина” охоплює всю українську проблематику країни в цілому та нашого регіону, зокрема. В цій передачі вже взяли участь дуже багато цікавих людей. Наш клуб постійно взаємодіє з цією передачею та її ведучим Святославом Слобожанським. Багато людей приєднується до клубу завдяки цій унікальній для Слобожанщини радіопередачі.

Одним із найцікавіших наших партнерів є Харківський Літературний музей та його провідний науковий співробітник Ольга Різниченко. Музей містить експозиції присвячені, наприклад, українським митцям росстріляного комуністами відродження. Це пам’ять про наших харківських поетів і письменників, які загинули у 30 роки минулого сторіччя. Саме в Літературному музеї ми гучно відзначили день народження Івана Котляревського заходом під назвою “Бенкетуємо з Енеєм”.

Інтерактив, - це абсолютно новий метод спілкування відвідувачів музею і його працівників. Цей абсолютно новий метод започаткувала його працівниця Ольга Черемська. Вона науковий співробітник музею, і відвідувачів музею приймають дуже тепло, і чогось їх навіть навчають. Наприклад, взимку вчили співати колядки, зараз навчають співати колисанки та робити українські ляльки-мотанки.  

Якось до Харкова приїздили польські студенти з Кракова з Ягелонського університету. Вони вивчають україністику, і ми їм показували своє місто і зустрічалися з ними у своєму клубі, і дивилися документальний фільм “Собор на крові”. Це 10-серійний фільм, що висвітлює сторінки історії України починаючи з 1918 року. Перегляд викликав страшезні дискусії, і поляки з нами теж дискутували, бо це їх також стосується.

Нашими добрими друзями, з якими ми тісно співпрацюємо, є СУМ, який випускає газету “Український простір”, і ми дописуємо до неї. Як відомо, ця газета цілковито безгонорарна, люди дописують до неї з власної доброї волі. Люди з діаспори, а також з інших міст України надсилають до “Українського простору” свої матеріали.

Тож яка кінцева мета діяльності вашого культурно-мовного клубу?

Просвітництво, освідомлення людей є, власне, нашою метою. Ми намагаємося відродити культурний, україномовний пласт Харкова, донести його до мешканців, переважно українців, відчуття власної культури, традицій та мови. Це робиться різними шляхами, через ЗМІ, через наші концерти, через наші відкриті зустрічі. Ми з радістю підтримуємо всі заходи, які спрямовані на відродження української мови та культури.

Біографія. Я співзасновник цього клубу, і співголова. Народилася в Києві, свою вищу освіту отримала в Київському політехнічному інституті за фахом інженер електронник і паралельно факультет суспільних наук – гід-перекладач. В цій організації приблизно 4 роки. Наш клуб неформальний, членство абсолютно не заформалізоване, у нас немає абсолютно ніяких членських внесків, і ми зумисне не реєструємо клуб, оскільки це таке добровільне співтовариство людей, спільних за духом та прагненнями. Зустрічі проходять в книгарні “Є”, зазвичай, двічі на місяць по вівторках.

За інформацією звертатися за телефоном: 095 88 140 88

Дякую Вам за розмову.