Дещо про номенклятуризацію української культури

Чи можна здевальвувати поняття героїзму? Питання актуальне, оскільки в Україні державне розуміння явища героїзму та відзначення героїв відійшло від тих понять, які існували в романтичні часи людства. Та все ж справа, мабуть, не так у девальвації, як в підміні понять.

Про Шевченка треба нині не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях. Щоб як дзвін тривоги калатало його слово!

Нелегко побачити правду, та ще важче визнати її публічно. Важко, бо більшість людей потьмарена своїми уявленнями про дійсність і нездатна бачити її такою, якою вона є.

«Фашисти», «нацисти», «фашиствующіє молодчікі», «бєндєровци» –такими епітетами нагороджують прихильники «Єдіной і Нєдєлімой» усіх тих людей, що так чи інакше симпатизують українській націоналістичній чи націонал-демократичній ідеолоґії. Як бачимо, префікс націонал- та слово націоналізм перетворилися в Україні (особливо її південно-східній частині) мало не на образу, і найгіршим є той факт, що одурені громадяни початково не можуть, а потім і не хочуть зрозуміти, що ж воно таке є в дійсності націоналізм і з чим його їдять. Отже, спробуємо зруйнувати кілька найпоширеніших міфів про націоналізм.