ВО «Свобода»

29 вересня 1991 року у Львові відбулися збори ініціативної групи, а 13 жовтня – установчий З’їзд, який проголосив створення Соціал-Національної партії України. Партія протиставила себе усьому тогочасному українському політикуму. 14 лютого 2004 року відбувся IX З’їзд, який ухвалив нову назву партії – «Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та обрав народного депутата України Олега Тягнибока Головою ВО «Свобода».

У 2009 та під час місцевих виборів 2010 року в Галичині партія досягла значних успіхів і стала основною силою в місцевих органах влади. У 2012 році після парламентських виборів «Свобода» отримала свої перші місця в Верховній Раді України.

Партія декларує такі пріоритети:

1. Влада і суспільство. Люстрація влади, графа «національність» у паспорті та свідоцтві про народження, кримінальна відповідальність за будь-які прояви українофобії, адміністративно-територіальна реформа України, скасування депутатської недоторканності та зменшення кількості народних депутатів до 300, Україна як президентська республіка, підвищення ролі місцевого самоврядування, вільне набування та володіння вогнепальною і холодною зброєю;
2. Народне господарство. Енергетична незалежність України, реформування житлово-комунального господарства, єдиний соціальний податок, ухвалення нового Земельного, Податкового,Трудовогокодексів;
3. Здоров'я нації. Обов'язкове державне соціальне медичне страхування, державна програма культивування в суспільстві здорового способу життя, політика економічного протекціонізму вітчизняної фармацевтичної промисловості й медичного приладобудування, державна житлова програма, заборона реклами тютюнових виробів й алкогольних напоїв;
4. Громадянство і міграція. Ухвалення нового Закону про громадянство, заборона подвійного громадянства, заборона усиновлення українських дітей іноземцями, суворі антиімміграційні заходи;
5. Інформаційний простір, освіта і наука. Посилений курс на українізацію та контроль за нею, пільги для україномовної продукції, створення єдиної Української помісної церкви, україномовного програмного забезпечення;
6. Історична справедливість. Вказати в Конституції України правонаступність Української Держави, визнати факт окупації України большевицькою Росією у 1918-91 рр., добитися від Верховної Ради України, ООН, Європарламенту, парламентів країн світу визнання геноциду українців у ХХ ст., відкрити всі архіви ВНК-ДПУ-НКВС-МДБ-КДБ, сувора кримінальна відповідальність за публічне заперечення Голодомору як геноциду української нації, геройський статус ОУН-УПА, оголосити 14 жовтня Днем Української Зброї та скасувати День захисника Вітчизни, ліквідація та заборона використання знущальних щодо українців імперсько-большевицьких символів, відзначень дат, пам'ятників і назв на честь катів України, заборона комуністичної ідеології як людиноненависницької, вимагати від Москви офіційного визнання, вибачення та компенсації за геноцид українців, добитися від неї повернення заощаджень громадян України, наполягати на передачі Україні належної їй частки Алмазного фонду, золотих і валютних запасів, закордонного майна колишнього СРСР;
7. Зовнішня політика й оборона. Курс на європейський україноцентризм, вихід з СНД, ЄЕП, ЄврАзЕС, побудова Балто-Чорноморської геополітичної осі, візовий режим з Росією, реформування ЗСУ, відновлення ядерного статусу України, виведення російських військових баз з української території та посилена співпраця з НАТО і членами ядерного клубу;
8. Крим і Севастополь. Всеукраїнський референдум про зміну статусу Криму з автономного на обласний та скасування спеціального статусу міста Севастополь, розірвати Харківські угоди Януковича-Мєдвєдєва, суворий контроль за пересуванням іноземних військовослужбовців територією України, державна програма інтеграції в українське суспільство його кримської частини, безперешкодний доступ українцям Криму до україномовних ЗМІ та навчання рідною мовою.