Як «канонічні» торгують благодаттю

Звісно, ж що відповідними церковними інстанціями є Московський Патріархат, який ховається в Україні під лагідною назвою Українська Православна Церква (УПЦ). Така практика освячення води на продаж існує в Харкові вже низку років, і, здавалося б, не повинна викликати жодних серйозних питань. І тим не менш, все ж таки пару питань варто було б поставити тим, хто з року в рік реалізує освячену воду всім мешканцям Харкова, що купують цю воду, незалежно від їхньої релігійної ідентифікації.

Тож, по-перше, як до цього мають поставитися представники інших релігійних напрямів, приміром, мусульмани, а також неправославні, але християни, такі як католики, різноманітні протестанти та інші. Що вже й казати про атеїстів, яких у нас теж вистачає. Чи комфортною є для них та ситуація, коли вони купують щось, що освячено не в їхній церкві, або ж в тій релігійній юрисдикції, яка взагалі може суперечити або принаймні не збігатися з їхніми релігійними поглядами?

Чи не етичніше було б на вулиці продавати звичайну воду, яку потім можна було б освятити саме в тій релігійній конфесії, яка є близькою для тієї чи іншій людині?

Але найцікавішим є друге питання. Хіба православні церковні приписи не забороняють продавати вже освячені речі, предмети та продукти харчування? Хіба щось, що несе на собі Благодать Божу може проходити через суто земний процес  «товар-гроші-товар»?

Як відомо, в храмах Московського Патріархату завжди все продається вже в освяченому вигляді. І це абсолютно не бентежить представників, уявіть собі, «єдиної канонічної Православної Церкви в Україні». Навпаки, це приносить добрий прибуток і непоганий рівень життя її багаточисельному духовенству, і не заважає кричати на всю Україну про свою православну виключність, адже, мовляв, інші Православні Церкви не є справжніми.

На противагу цьому, можна навести Українську Автокефальну Церкву (УАПЦ), яка суворо дотримується церковних приписів, і в якій той чи інший предмет освячуються лише після його продажу в церковних крамницях.

Так звана канонічність Московського Патріархату є не більш ніж міфом, а точніше, інформаційною технологією, яка дозволяє зомбувати наївних вірян. А це в свою чергу дозволяє тримати повними храми Московського Патріархату, для якого потенційна втрата українських парафіян дорівнювала б початку повернення цієї церкви на свою, російську, справді, канонічну територію. (Для довідки: сучасна територія України була і є канонічною територією Константинопільського Патріархату).