Дмитро Пилипець є відомим харківським активістом Громадської Ініціативи «Оновлення країни». Пан Дмитро не був байдужим і до політичної ситуації і в 2004 році. Брав участь у революційних подіях на Харківському майдані.

За сучасних умов політичні партії, рухи та громадські об’єднання є ключовими елементами демократії, рушійною силою процесів, що відбуваються у суспільстві. . Безумовно, що документи, які накопичуються в процесі їх діяльності є частиною історико-культурної спадщини України та Національного архівного фонду. Держава у пріоритетному порядку підтримує і фінансує їх виявлення та взяття на облік, гарантує їх збереженість.

Смерть 600 людей (геноцид НКВД, 1939-1941 рр., Івано-Франківщина), четвертою частиною з яких є діти, в тому числі й немовлята, для харківських журналістів виявилася нецікавою. А мова йде про археологічні розкопки, про знайдені людські кістки на глибині 20 сантиметрів та ще низку фактів, пов’язаних з цією темою. Виявляється, що набагато важливішою є чергова стаття з цитатами Геннадія Кернеса, який все ще працює Харківським міським головою, курс валют, ціни на харчі, критика чинної влади і роздуми на тему: «чому ж нам так погано живеться».

Сергій Кулик працює машиністом Південної залізниці. «Справжній варті» пан Сергій розповів про тривалість робочого дня, відібрані вихідні та своє бачення головної причини всього того, що відбувається.

Небагато націй воїнів дожили до наших часів. Вікінги канули в Лету. Спартанців вже давно немає, а татаро-монгольські орди з 13-го століття були не надто плодовиті (швидше, вони були саморуйнівними). Так що, якщо улюблене заняття нації це війна, то великі шанси на те, що з часом всі її залишки щезнуть.

22 серпня після другого засідання Комітету опору диктатурі його учасники вийшли на вулицю. Дехто продовжував бесіди на економічні та політичні теми. Розходитись не поспішали.

Ольга Монастирська є директоркою Уричивської початкової школи, що на Львівщині, і першою людиною на селі. Там немає сільської ради, вокзалу. Тому всі, кому треба оформити субсидію, або дізнатися чим і звідки можна виїхати до Львова – ідуть до пані Ольги.

Незабаром велике свято – День Незалежности нашої держави. День, що багато поколінь українських патріотів наближали своєю самовідданою боротьбою, своєю кров’ю, а часто і власним життям. Та, на жаль, не для всіх харківців ця дата святкова. І якщо ставлення до незалежности окремих громадян ще можна якось зрозуміти, то позиція місцевої влади видається більш ніж дивною. Можливо, мляве невиразне відзначення Дня Незалежности було б не так помітне, якби не відбувалося на тлі «буйного» відзначення «дня освобождєнія Харькова», що припадає на 23 серпня. «Наші» владоможці, з року в рік «галасуючи» навколо цього «праздніка», навіть інколи «забувають» про головне державне свято. Подібне можна спостерігати й зараз.

І все-таки парад потрібен. Державне свято, 20-ліття Незалежності, як же без параду? Це ж фактично перша така урочиста дата – повноліття молодої держави. Люди повинні побачити її честь і славу, її оборонну міць, її провідників і достойників, відчути ритм карбованих кроків у самому серці столиці. Досі ж так і було, а на ювілей не буде?!

Дзвінка Манько є солістом і засновником українського етно-гурту «Бузиновий яр». Вона також хормейстер, головний диригент Львівського зразкового дитячого хору «Радуниця» і дуже щира життєрадісна людина.