Незважаючи на те, що дисидентського руху немає, однак залишились прихильники дисидентства, які дотепер ведуть правозахисну діяльність. Як приклад можна привести Харківську правозахисну групу та Українську Гельсінську спілку з прав людини.

Українські гросмейстери Василь Іванчук і Руслан Пономарьов захопили лідерство на традиційному турнірі зі швидких шахів і гри всліпу ”Амбер”, який стартував в Ніцці (Франція).

Проголошення закону про воєводську автономію Галичини, заснування українського університету у Львові і розпочатий переговорний процес Євгеном Петрушевичем зі світовою спільнотою щодо визнання незалежності Галичини закінчилися трагічно. Результатом цих заходів стало рішення Ради амбасадорів у Парижі від 15 березня 1923 р., за яким західноукраїнські землі без жодних застережень відійшли до Польщі. Оголошені ж закони залишилися на папері.

Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки.Внаслідок Сен-Жерменського мирного договору 1919 р., українське Закарпаття увійшло до складу Чехословацької Республіки під назвою Підкарпатська Русь як автономний край з власним парламентом (Сойм), до компетенції якого входили питання освіти, мови, релігії, місцеве самоуправління. Але влада все ж належала губернатору, якого призначала Прага. Чехословацька влада не поспішала виконувати взяті на себе зобов'язання стосовно автономії

Дисидентський рух в Україні був, зокрема, і виявом національно-визвольного руху, спрямованого на демократизацію суспільно-політичного життя. Зусилля й жертви дисидентів не були марними. Ці люди несли народові України правду, відкрили Україну світові. Їхні принципи стали базою для сучасного державного будівництва в Незалежній Україні.

У 1960-70х роках у Совєтського Союзу з’явились „вороги всередині держави”. Та чи справді „вороги”? Перш ніж оголосити когось ворогом, треба для початку дуже добре розібратись «хто є хто».

Цього року виповнюється 71 рік з часу постання Карпатської України - незалежної держави українського народу, що утворилася на Закарпатті у березні 1939 року. Події понад 70-річної давнини на Срібній Землі, як тоді називали теперішню Закарпатську область, не втратили актуальності. З-поміж різних аспектів, пов'язаних із існуванням Карпатської України, особливо варто наголосити на військовому. Історія тріумфу і трагедії Карпатської України невіддільна від її збройного формування - «Карпатської Січі», справжньої Української армії, ветерани якої, як і комбатанти УПА, досі чекають на визнання.

Сьогодні, 13 березня 1927 року пішла з життя Людмила Березіна-Василевська. 66 років прожила на білому світі Дніпрова Чайка, на світі, який вона так любила, який захоплено оспівала у своїх творах. Поховано її на Байковому кладовищі. Та її твори продовжують жити й хвилювати наші серця, зігрівати їх промінчиками теплих образів, мудрих висловлювань і благородних поривів.

Сьогодні, 13 березня 1902 року помер український історик Олександр Лазаревський. В основі історичної концепції Лазаревського лежала ідея народництва. В своїх працях історик підкреслював визиск українського селянства з боку козацької старшини і як результат — неприхильне ставлення до Гетьманщини та її діячів.

Протистояння Дорошенка і Самойловича — один із багатьох прикладів в українській історії, коли владні амбіції окремих особистостей (навіть яскравих та, безумовно, харизматичних) призводять до великих суспільних катастроф. 13 березня 1674 року Козацька рада в Переяславі проголосила гетьманом всієї України Івана Самойловича.