Найбільше з державних свят для кожного українця – День Незалежності – розпочалося сьогодні у Харкові біля пам’ятника Т. Г. Шевченку з молебня за весь народ український, який відслужив архієпископ Харківський та Полтавський УАПЦ Ігор (Ісіченко) зі своїм клиром.

Вранці 23 серпня в Харкові, як і в інших містах України відбулося урочисте підняття Державного Прапора України. Але в Харкові ця урочистість була подвійною: на перехресті просп. Правди та вул. Галана було встановлено щоглу, на якій замайорів синьо-жовтий український прапор, найбільший з тих, які коли-небудь були підняті над харківськими будівлями.

Учасники акції протесту несли домовину, величезний барабан, баян, плакати тощо. Але підійти з цим спорядженням і стати навпроти обласної державної адміністрації не дозволили працівники міліції. Домовину примусили покласти на пішохідну доріжку, навколо неї обгородили чималу площу червоно-білою стрічкою і примушували усіх перехожих обходити те місце іншою дорогою, пояснюючи такі дії тим, що в домовині захована бомба. За словами учасників акції, домовину несли для того, щоб імітувати похорон малого та середнього бізнесу.

Екологічно-законодавчі тренінги проходять в приміщенні громадського об’єднання “Поступ”. Захисники дерев удосконалюють свою майстерність з проведення акцій протесту проти вирубки зелених зон, а також поповнюють свої знання з екології та права. Допомогти у цій справі харків’янам і поділитися своїм досвідом приїхав директор центру ЕКОН Олександр Карпов.

Політологи вже починають обговорювати і критикувати нове виборче законодавство України. Сьогодні в прес-центрі “Майдан Свободи” відбувся круглий стіл, що транслювався в прямому ефірі, під час якого було обговорено новий закон про місцеві вибори. Політологи розцінюють такі законодавчі зміни як політичні технології узурпації влади, прогнозуючи низьку явку виборців і численні фальсифікації.

Оскільки наближається чергове «празднованіє» дня так званого «освобождєнія Харькова», виникають прості і банальні питання на кшталт того, а чи справді комуністи коли-небудь когось визволяли? Як свідчить історія, то звісно ж ніколи і ніде, якщо все ж таки подібне траплялося, то це був суто побічний ефект їхньої діяльності. Такі, здавалося б, прості та зрозумілі речі фактично є недоступними для розуміння переважною більшістю населення нашого, кажуть, інтелектуального міста.

Мешканці будинків, що знаходяться по вулиці Ковтуна, 48/13 та Енергетичній, 15 самотужки сплачують гроші за вирубку аварійних дерев. Крім того, людям цих помешкань доводиться власноруч укріплювати фундамент, ремонтувати дах і фінансувати такі витрати з власної кишені.

Днями минуло два роки з часу зухвалого вторгнення Москви у Грузію. Знехтувавши усякими нормами міжнародного права та вкотре продемонструвавши свою аморальну сутність "рускій мєдвєдь" вліз у хату до сусіда. Розтоптавши грузинську суверенність, наплювавши на право народу самовизначатися щодо порядків у своєму домі та знехтувавши інтересами сотень тисяч корінного населення, москалі окупували територію Південної Осетії та Абхазії і заявили про безпідставне власне право "там жіть". Сила московських окупантів на цих територіях сьогодні базується на кримінальній сутності місцевих сепаратистів, щедро підгодовуваній Кремлем, потужній інформаційній пропаганді та мовчазному спогляданню за вчиненим беззаконням з боку світової спільноти.

У цьому році відзначається 20ти-річчя підписання договору побратимства між Харковом і німецьким містом Нюрнбергом. Крім культурних зв'язків між нашими містами, дійсно, можна знайти чимало спільного. У тому числі є і загальні проблеми. Серед них - збереження зелених насаджень. Але ставлення місцевої влади до думки мешканців міста і їх протестів, з даного питання є діаметрально протилежними. Яскравим прикладом цього є ситуація в "Колезьким саду" в Нюрнберзі та у Парку Горького в Харкові.

Озираючись на український ефір попередніх тижнів, доводиться констатувати, що візит предстоятеля Російської православної церкви Кирила (Гундяєва) викликав небувалий у колишні часи резонанс. Так-так, саме так — «Російська православна церква». Саме так і називалася РПЦ аж до 1943 р. Це зафіксовано в усіх її офіційних документах. А 1943 р., відновлюючи розгромлену РПЦ, Йосип Сталін запропонував називати її «руською». Після смерті «канібалісімуса» (як дотепно назвав диктатора правозахисник Євген Захаров) вдячний Московський патріарх Олексій І (Симанський) прославив Йосипа Сталіна (Джугашвілі) як «богоданного вождя».