Отже, продовжуємо різати священних корів нашого політикуму і підбираємось до ще однієї болючої теми - тарифів. Насамперед згадаймо одну цікаву тезу.

Продовжуємо розбирати суспільні стереотипи та "стандартну аргументацію". На цей раз замахнімось на Вільяма нашого Шекспіра... тобто на питання реформ.

ОЛЕГ К. РОМАНЧУК. Перезаснування України: подолати ретросистемні загрози державності. – Львів.: «Універсум», 2013. Незвично. На англійсько-німецький штиб. Падає в око і спонукає замислитись оте «К». А з чого? Не німець бо, не англієць. Можливо, бажання не відставати від життя, ставлячи себе, як багато хто тепер ставить, европейцем. Можливо, бажання податися «геть від задрипанки Москви», яка накинула холопське «по батькові» й нею поневоленим...

Настав час розглянути найпоширеніші тези, якими нині пояснюють стан нашої економіки. Тим паче що тези ці широко тиражуються в інтернеті.

Відомий афоризм говорить: язик політиків служить, щоб ховати їхні думки. І цей вислів не втратив своєї правдивости і сьогодні. Міркування сучасних політиків аж так узгоджуються з цим афоризмом що їх треба розшифровувати. Беру на себе цю місію.

(про книгу публіцистики Ніколая Старікова « Украина хаос и революция – оружие доллара». «Питер» -- 2014

Що буде з частинами Донецької та Луганської областей, окупованими терористами, коли на Донбасі, який за Мінськими домовленостями є українським, остаточно вирішиться питання з виборами та завершиться війна? Цими проблемами переймається зараз чи не кожен українець. Історики, журналісти, економісти, політологи та просто пересічні громадяни дають на перебій свої відповіді на ці питання.

Українська мова мала й має низку мовних рис, які змушували наших молодших “старших” братів вдаватися до забороненого у цивілізованому світі мовного геноциду – лінгвоциду, який ішов у парі із сталінським періодом історії СССР. Лінгвоцид української мови та інших “республіканських” мов був насправді державною політикою країни перемігшого соціялізму.

Воно повинно бути незалежним, без цензури та мусить мати чимало пізнавальних, інтелектуальних та наукових програм. Усе це про суспільне мовлення, до якого в Україні збираються перейти вже не один рік поспіль. Які риси має містити в собі суспільне або громадське мовлення та для чого воно потрібно українцям, ми запитали в експертів.

Якось так повелось, що в Харкові кінець зими / початок весни знаменують зовсім не весняні «речі». Погода не балує теплом і сонцем, не видно жодної ластівки та чомусь ніде не звучить високоестетичний хіт гурту «Бутирка» «Запахло весною» (проте, загалом, це і добре). Натомість ось уже другий рік поспіль завершення зими в Харкові — збільшення кількості мітингів, насильства (цьогоріч навіть убивств) і творчих тусовок — на щастя, зимова сплячка, що виводить із алкогольного анабіозу «харківських партизан» та подібних «вояк», розворушує і творчих людей.